Конституційні обов'язки - це закріплені в нормах Конституції міри належної поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин.
в'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України). При виконанні цього обов'язку особа повинна дотримуватися і підзаконних актів, і актів органів місцевого самоврядування. Цей обов'язок конкретизується в низці конституційних заборон, передбачених статтями 13, 17, 19, 23, 24, 37, 41,55,126 Конституції України;
2) обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68 Конституції України). Цей обов'язок деталізується у статтях 24,27, 28, 32, 41,43,44, 47,54,64 Конституції України.
Частина 2 ст. 68 Конституції України містить норму про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. На думку дослідників цієї проблеми, зазначена норма не є обов'язком, а має логічне продовження в контексті положення ч. 1 ст. 57 Конституції про гарантування кожному знати свої права і обов'язки;
3) відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Зміст цих обов'язків деталізується в Сімейному кодексі України;.
4) обов'язок отримати повну загальну середню освіту, який випливає з ч. 2 ст. 53 Конституції України. Ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від обов'язку забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України;
5) обов'язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66 Конституції України);
6) обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).
Ответ: 1-Б 2-В 3-Г 4-А
Объяснение:
1. Здавна в Україні була традиція одружуватись тільки зі згоди батьків. Тому й Традиції та звичаї.
2. Норми права — загальнообов'язкові, формально визначені певні правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також охороняються державою.
3. Норми моралі — правила поведінки, які склавшись у суспільстві, виражають уявлення людей про добро й зло, справедливість й несправедливість, обов'язок, честь, гідність. Дія цих норм забезпечується внутрішнім переконанням, суспільною думкою, заходами суспільного впливуу.
.
4.Норми об'єднань громадян — правила поведінки, самостійно встановлені громадськими організаціями, закріплені в їхніх статутах (положеннях тощо), діють у їхніх межах і ними ж охороняються від порушень за допомогою певних заходів суспільного вплив
1. Требования покупателя незаконны, поскольку договор розничной купли-продажи считается заключенным в надлежащей форме с момента выдачи покупателю кассового чека (статья 493 ГК РФ), а потому соблюдения письменной формы сделки не требуется. (прим: да и вообще большинство сделок, исполняемых непосредственно при их совершении, пункт 2 статьи 159 ГК РФ позволяет заключать в устной форме).
Так же стоит сказать, что в большинстве случаем единственным последствием несоблюдения простой письменной формы сделки является невозможность ссылаться на свидетельские показания в подтверждении сделки и ее условий (пункт 1 статьи 162 ГК РФ), а потому даже такое несоблюдение установленной формы сделки являлось бы основанием для признания ее недействительной.
2. Они должны разъяснить, что для совершения такого рода сделок соблюдения письменной формы не требуется, а потому оснований для удовлетворения требований покупателя у них нет. (прим: почему не требуется написано выше)
P.S. При установлении требований к форме сделок в статье 161 ГК РФ уже больше четырех лет не используется минимальный размер оплаты труда - его сменила твердая денежная сумма в размере 10 000 рублей.
Нпа имеет распространение на неопределенный круг лиц и может применяться неоднократно, в то время как ИПП направлено на конкретное лицо и основано в своем большинстве на нормах изложенных в нпа, и применяется однократно по конкретному делу в рамках назначения к выполнению субъекту с гражданской стороны субъектом административной власти ЗАКОННОГО предписания
Различение объекта и предмета – это чисто гносеологическая проблема. Возникает она всегда там, где по каким-то причинам перестает работать методологическое требование об использовании строго определенных понятий, и всегда там, где предмет науки, к которой относится данная деятельность, еще не выделен и не обоснован.
<span>Различие между объектом и предметом возникло в связи с исследованиями в области гносеологии. Изучая объективный мир, те или иные стороны его, человек вырабатывает объективные знания об окружающей реальности. Каждый последующий исследователь прежде, чем приступить к изучению некоторого реального объекта, обязан изучать имеющуюся в обществе совокупность знаний, представляющих этот объект. В этом случае _совокупность знаний_ становится _предметом_ изучения. </span>