Над моїм вікном ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони в дзьобах мокру глину. Потім я побачив їх задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята. Ластівки зігрівали гніздо.
Та одного разу трапилась несподіванка. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився весь, почував себе господарем. Він був непорушний і гордий.
Ластівки злетілися з усіх дворів, кричали, кружляли, плакали... і почалося щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Вони вирішили ув'язнити горобця. Замурувати його навіки.
Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з глибини гнізда.
Така була розплата (За В. Земляком).
Объяснение:
Приватне, ніжне передає він звор. словами, зачіп. струни в серцях усіх, хто люб. і страждав.
Письменники свои твори пишуть в книги
Звіробій,ромашка лікарьська,м*ята,шавлія,календула,деревій,мати-й-мачуха,шипшина,обліпиха,солодка,подорожник,шавлія,оман,журавлина,брусниця,малина,кріп,петрушка,аїр звичайний
Я разом із своїм другом Стасом(можна всавити їм*я свого друга)вирішили прогулятися до лісу і там зробити пікнік.Ми домовилися піти о 17:00.
-Привіт,Стас!Ти уже зібрався?Все взяв,що тобі потрібно?
-Привіт,так все.Ну,що ходімо?!
-Ходімо!-сказав я.
Ось,ми уже і прийшли.
-Стас,Стас!Поглянь,які красиві ягоди!Давай їх попробуємо?
-Ти що!Вони ж отруйні!Ти хочеш пролежати в лікарні всі літні канукули?
-А звідки ти узнав,що вони отруйні?Я б сказав,що на вигляд даже уж і смачні і не шкідливі!
-Читати потрібно книги,перед тим як йти у ліс!
-Ой,подумаєш!.....Ну,ладно.Давай уже сідаймо на пікнік!
-Добре!-промовив Стас
Пройшла 1 година.
-Давай прогуляємось лісом?
-Давай,тут така красива природа!
-А,якщо ми заблукаємо?Ми ж тут нічого не знаємо!
-Тоді,щоб такого не сталося,ходімо заберемо за собою сміття і гайда додому!
-Яка чудова думка!
Стас і Миколка після того,як прибрали після себе,пішли додому і в кінці попрощалися.
За помилки вибачайте.