Відповідь Б. Що робило пахло. Немає підмета. Отже речення з одним головним членом речення.
Христина все балакає та й балакає по телефону.Вчителька по біології знову почала нам розповідати нудну лекцію
Марите,летите, вантажиш, колишимо, переборите, іржимо, кричите, женемо, клеїте, мелем, регочите, притулимо, майструєш, городимо, перепрошуємо, розносимо, радієш, полетимо.
1. -
2. , ,
3. -
4. -
5. Скільки дійсних випадків і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (А. Головко);
6. Семен стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках торбинку (М. Коцюбинський)
7. -
8. , -
Вулиця мого дитинства
У мене було щасливе дитинство. Я і досі пам*ятаю ту маленьку вуличку, на якій я жив. Вона звалася ******. Як там пахло квітами: розами, ромашками, волошками. Коли наступала весна, я збирав букет підсніжників і дарував їх мамі. Ліси у моєму місті були дуже великими, з річками, полями. Але я не боявся по них ходити. Мені це навпаки - подобалося.
Ой, а скільки у мене друзів було на тій вулиці! На пальцях не перерахувати! Коли я був малим, до речі, у мене була сусідка - Таня. Її бабуся часто носила мені пиріжки, коли я хворів. А хворів я часто, чено кажучи. А батьки мої цілими днями на роботі були. Іноді вони приносили мені солодощі. Але зараз Таня живе у Москві... І я дуже за нею сумую.
На тій вулиці було багато різних будівель: лікарні, будинки, готелі, ліцеї-гімназії... І в кожну з будівель мені було приємно ходити - яка б похмура погода не була, який б був у мене поганий стан... На моїй вулиці всі мене знали, як "Щедрика". Так, і справді мене так називали. Я завжди ділився солодощами, які у мене були, дарував людям приємні подарунки...
Одним словом - любив я ту вулицю, і намагався її берегти так, як зіницю ока.