<span>Село моє зелено-кучеряве, Між верб, ставків виблискує кришталь. Поміж лугів, поміж пахучі трави Нічлава тихо в'ється в синю даль.
Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село.
Я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі Жабинці, що розкинулось на берегах Нічлави.
Ще до сьогодні односельці розповідають легенду про походження його назви.
Колись давно на території сучасної ферми був маєток пана Жаб'є. До нього приходило багато людей найматися на роботу. Оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. З часом маленький хутірець перетворився на село. Коли Жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село Жабинцями.
З того часу минули століття, а воно й досі красиве і чепурне, завжди вітає усіх. На дорогу світять вікнами не маленькі хати під солом'яною стріхою, а високі добротні будинки.
Зараз у моєму селі всього п'ять вулиць: Горішня, Долішня, Кут, Гаврилівка, Нова. Але кожна з них по-своєму гарна і неповторна. Навесні зачаровують вони вишневим та яблуневим цвітом, влітку п'янять душу запахом матіоли та лілій, восени стелять під ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарівному танку сніжинок.
І я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. Якийсь гарячий клубок підкочується до горла... і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. Саме так буває після довгої розлуки.
Минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. Народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний будинок культури, двоповерховий магазин, уже 11 років радо вітає дітей школа. А в церкві Покрови Богородиці проходять богослужіння. Не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів УПА. їм на вулиці Кут насипано могилу. До неї ніколи не заростає стежка. Тут завжди чисто і людно. Сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді пари...
На лівому березі Нічлави височіє напівзруйнований костел, якому уже понад двісті років.
Наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і я ще довго чутиму в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.
Я дуже люблю своє село і горджусь ним. А якщо Богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних Жабинець.</span>
Пролетіли==== знову- - - - - гуси _____ над долиною-•-•-• ,над туманом -•-•-•-(сивий,вуса) над калиною-•-•-•.
Постаралася написати зрозуміло
Це як підкреслюється
Спочатку слово а потім підкреслення
-Тобі більше кавери подобаються чи оригінали?
-Оригінали більше
- А мені здається кавери кращі
- Поясни чому?
- Ну наприклад, якщо кавер на якусь стару пісню це прикольно, співак переспівав її, і, можливо додав щось своє. За його допомогою люди пам'ятатимуть цю пісню.
-Можливо, ти правий
<span>Совенята
На горищі старого млина жила сова.було в неї двоє маленьких совенят .сова тішилася своєю малечею: під крилами їх ховала, дзьобиком пестила ,пісеньки співала :"які красиві совенята!"
або
...пісеньки співала.Які красиві совенята!</span>
Героям Слава!
Моя Батьківщина це Україна . Якою вона б не була чи бідною , чи злою, я все ж таки буду її любити. У неї матінка природа, яка дарує їй незвичайну красу.
Зараз у моему рідному краї тяжкі часи , це змушує сумувати.На мою Батьківщину кожен день падає зброя , яка знищює красу. І всі жителі України хочуть миру і зупинити це якнайскоріше.
Громадянини України добровільно йдуть її захищати, а де які за листівкою. Я впевнений(чи впевнена) ,що все закінчиться завдяки їм. Щиро з усім сердцем вірю, що знайдуться небайдужі захисники ,які зроблять так щоб мир панував , завдяки цім героям. Тому Героям слава!