першу осінній ліс жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні весни. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок.
Але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.
1)Вони поїхали на Кіровоградщину, і там побачили, як працюють люди;
2) Здавалося, що вона потрапила у справжній дивосвіт, і ніби потонула, як побачила сад;
3) Стоїть місто Ужгород, як мовляли люди, на заході.
-Я б хотів би потрапити в місто же живуть лише діти
-Ти що, там взагалі нічого цікавого, ніхто нічого незнає...
-Що? Ти пам'ятаєш наші дитячі роки. У нас було багато ігор. Ми раділи життю з усього. Ми могли радіти навіть з пальця.
-Частково так, але ти незнаешь того що зараз.
-А зараз мені потрібно кожен день ходити на роботу.
-А тоді тобі треба було ходити в школу. Щось з тобою не те...
-Мабуть кожен дорослий хоче потрапити в це місто, і побути дитиною.
-Хоча ти правий. Цього хочуть усі дорослі. Але на жаль наврядчи це здійсниться.
-Ну так...
Осінь-дощова пора.
Ось,загримів перший осінній грім,почався перший осінній дощ.Усі звірі поховались у свої затишні житла.Подув вітер,потемніли хмари.Блактитне небо посіріло,потемніло.Почалася злива.
Ось такий він-осінній дощ!
<span>Позначте рядок, у якому допущено помилки в чергуванні голосних.
Г пішохід, будівля, обпекти, ніжностю. (потрібно писати НІЖНІСТЮ)</span>