Затамувавши подих-зацікавлено, зосереджено,
брати до відома-<span>зважати на що-небудь, враховувати щось
</span>брати гору-<span>виявлятися сильнішим, переважити когось, щось.
</span>чорним по білому-<span>цілком зрозуміло;
</span><span>грати на нервах-дратувати когось
</span>теревені правити-<span> говорити про щось незначне, марнуючи час;
</span>тримати ніс за вітром-<span>змінювати поведінку відповідно до обставин;
</span>без тижня день-короткий термін<span>
гріш ціна в базарний вдень-</span><span>нічого не вартий</span>
Настала білосніжна зима. Сніг білим покривалом накрив землю. Ось і почалась пора зимових розваг для дітлахів. Діти беруть санчата, лижі й гайда на гірку. Ось Софійка уже завершила свій спуск. До старту готується її друг Андрійко. Він вправно володіє дошкою для катання. Дуже цікаво також і лижникам. У дітей зарумяніли щоки від морозу, швидкості та радості. Усі веселі, чути сміх та гомін.<span>Ось чому діти люблять та чекають зиму</span>
Сніжинка. Така маленька, тендітна дівчинка. Про що вона думає, коли летить до землі? Гадаю вона думає про літо. Про те, що вона ніколи не побачить його. Про те, що відчувши ніжне, літне сонечко, вона розтане, помре. Але їй все одно хочеться доторкнутися до "Яблука Божого", хоча від цього і загибне. Хоча я можу й помилятися. Спостерігаючи за снігопадом у зимку, я не раз задавав собі це питання. Можливо, вона хотіла стати квіткою, чи навіть птахом? Взлетіти до неба, а не падати до долу. Чи можливо вона б хотіла стати людиною? Відчути, як це - жити. Вперше познайомитися, подружитися та закохатися. Але усе це для нас є загадкою. Так нехай усе це, так і залишиться загадкою.
Ми всі з нетерпінням чекаємо шкільних канікул протягом навчального року. Існують чотири основних види шкільнихканікул: зимові, весняні, літні та осінні. Найбільш тривалі канікули припадають на літній час і тривають три місяці. Зимові канікули тривають майже два тижні. Навесні і восени канікули тривають всього тиждень. Це не довгий термін, але я завжди насолоджуюся своїми канікулами і намагаюся провести їх весело. Ці весняні канікули були повні позитивних емоцій. Спочатку мої батьки хотіли поїхати в теплі краї і взяти мене з собою, але потім передумали. Мій дядько, який живе в Новокузнецьку, запросив нас до себе, і батьки із задоволенням погодилися. Це далеко від Москви, але в результаті ми не пошкодували. Щоб заощадити час, тато запропонував дістатися туди на літаку. Політ тривав близько чотирьох годин. У той же день, як ми прибули, мій дядько показав нам місцеві визначні пам’ятки. Мушу визнати, що місто досить гарний. Ми бачили Спасо-Преображенський собор і пам’ятник Суворову. Коли ми повернулися, дружина мого дядька, тітка Зоя, приготувала для нас смачну вечерю, що складається з рисового плову. На десерт були солодкі пироги з чаєм. Проводячи час у Новокузнецьку, я дізнався, що багато видатних людей жили і працювали в цьому місті. Наприклад, відомий поет Бардін, дослідник Сибіру – Спаський, співачка і актриса Олена Камбурова, радянський футболіст Зінченко. Я зрадів, дізнавшись, що в Новокузнецьку є своя команда з хокею і одна з кращих регбі ліг в Росії. Шкода, що ми не могли залишитися там подовше, принаймні, ще на один тиждень, адже незабаром нам довелося повернутися додому. Мої весняні канікули закінчилися, а з понеділка почалася школа.
