-Здравствуйте!
-привет!
- Я журналист. Я пишу статью о религии. Могу ли я задать вам несколько вопросов?
-ок.
-верите ли вы в Бога?
-да, я верю.
-Какая ваша религия?
- Я христианин.
- часто ли вы ходите в церковь?
-нет. не так часто.
-Вы следите за постами?
- Я стараюсь
- Как часто Вы молитесь?
- не очень часто.
- вы молитесь только тогда, когда вы хотите что-то попросить?
-нет. Я молюсь, не когда хочу что-то попросить, а если я хочу отблагодарить.
-Вы считаете, что это очень важно для всех, посещать церковь?
-Я думаю, что каждый человек должен решить это сам. Это не очень важно, потому что Бог находится в нашем сердце. И если вы хотите, чтобы молиться можно молиться везде.
-ок. Спасибо.
<span>-Не за что</span>
Ранок вечора мудріший.
Слово чемне кожному приємне.
Книга корисна, коли її читають
Аварія -жін.р. ( італ. avaria - пошкодження). Поломка,пошкодження або вихід із ладу агрегату,апарата,машини.
Вам так надо или подругому
Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.
<span>Є в мене улюблена іграшка. Це тигреня. Його подарувала мені моя подруга на день народження. Тигреня це незвичайне — воно біле! Усе інше, як у справжнього тигреняти, лише шкурка — біла. Носик рожевий із чорними цятками, вуса також білі, а оченята чорні і якісь наче трохи сумні. Мордочка в тигреняти поцяткована чорними плямочками. Вушка зовні чорні, а зсередини — біленькі, настовбурчені — мабуть, тигреня до чогось прислухається. Уся шкурка посмугована чорними смужками — справжній тигр, тільки уссурійський (це так моя мама сказала). Тигренятко прилягло і голову поклало на передню лапку. Воно наче запитує: Чи любитиме мене хто-небудь? Я дуже його люблю! Воно таке м'якеньке і лагідне. Коли вкладаюсь спати, обов'язково беру його до себе. Обніму його, притисну до грудей: "Моє гарненьке, добраніч!" — і навіть поцілую його в рожевий носик. Так разом і засинаємо. Я своє тигренятко ні на що не проміняю. Воно для мене найдорожче.
перероби про ляльку
</span>
