Коли на село напали татари, люди поховалися на острівцях поміж непролазним болотом. Із села їх не було видно, тому що болото заросло височенним очеретом. Татари й не думали, що там можна сховатися. Вони вважали, що мешканці села перебралися кудись далеко.
Тут увагу ворогів привернули чайки, які кружляли над болотом, непокоїлися, голосно кричали. Татари зрозуміли, що люди переховуються саме там. Вони почали шукати шляху через болото. Втікачів урятувало те, що нападникам не вдалося знайти стежки.
Через кілька днів татари відступили. А врятовані люди прозвали чайок татарськими птицями за те, що ті видали їхню схованку.
Кажуть, що не любили чайок і козаки. Коли запорожці пливли морем на своїх човнах, вони намагались напасти на турецькі галери зненацька. Чайки скупчувалися над козацькими чайками і тим самим попереджали турків про можливий напад.
<span>Ось як пояснює народ, за що чайку називають татарською птицею</span>
ПОПЕЛЮШКА
Веселим зимовим сонечком
Дорога залита.
Весь день клопоче Попелюшка,
Справами зайнята.
Клопочеться дочка приймальня
У мачухи в хаті.
Приймальня-безпритульна,
Потрібна ль вона кому?
Білизну пере Попелюшка,
Дітей качає Попелюшка,
І наспівує Попелюшка -
Срібне горлечко.
У вікні - зимова дорога,
Горобина, снігурі.
За сірими осиками
Блідне світло зорі.
А глянеш в заоконные
Простори без кінця -
Ні пішого, ні кінного,
Ні одного, ні гінця.
Посуд миє Попелюшка,
У віконце дивиться Попелюшка,
І наспівує Попелюшка:
"Ох, лихо моє, горюшко! "
Всі сестри заміж видані
За ближніх королів.
З негараздами, з образами
Всі до неї вони так до неї.
Блищить в руці голочка.
Стоїть у вікні зима.
Старіюча Попелюшка
<span>Шиє туфельку сама.. .</span>
так. тільки дату додай і підпис.
Сьогоднi я побачила красивий та великий степ.
Великими і малими .яскравими й ледь помітними . червоними і жовтуватими. зеленкуватими і ліловими . Зірки рухаються і утворюють сузіря.