В последнее время эта старинная песня часто упоминается в сети – в основном, конечно, в связи с чеченской «свадьбой тысячелетия». Почему-то ее принято считать песней о невесте, которую выдают замуж за немилого. На мой же взгляд, к романтической любви-нелюбви «матушка» имеет мало отношения. Она, скорей, о том, как ребенка отрывают от груди матери и выталкивают в страшный чужой мир, на заклание его жестокому, но неизбежному порядку. А вот историю создания не знаю, извини(
Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.
Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.
Лицарі, які влаштовували цей турнір, здобували одну перемогу за одною. Але раптом з'являється новий боєць із девізом «Позбавлений спадку», який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовника та перемагає його, поклавши вінець до ніг красуні Ровени, обраної ним королеви. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, який вирвався з її грудей, наділа на голову Айвенго розкішний вінок, призначений в нагороду переможцеві, і сказала: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло».
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на допомогу тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.
Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.
Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.
<span>Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.</span>
Вот это краткое содержание сказки.
<span>Жил когда-то в Новгороде Садко, у которого были только «гусельки яровчаты» , с которыми он по пирам ходил. Вот пошел он однажды к Ильмень-озеру на гуслях играть. Взволновалось тут озеро, испугался Садко и ушел с озера. Три раза так ходил Садко, на третий раз из воды выходит царь морской. Царю понравилась игра музыканта, и хочет он отблагодарить Садко. Предлагает: А не то ступай во Новгород И ударь о велик заклад.. . И спорь, что в Ильмень-озере Есть рыба — золоты перья. Садко так и сделал. Он поспорил с купцами и с неводом пошел на озеро. Три раза закидывали невод и три раза вытаскивали «рыбку — золоты перья» . Отдали купцы новгородские свои лавки, и стал Садко торговать. Разбогател Садко неслыханно. Однажды он ударяет «о велик заклад» с настоятелями, что выкупит все товары в Новгороде. Три дня скупает Садко с дружиной товары в городе, а взамен проданных новые привозят. Проиграл Садко заклад, а со скупленным товаром поплыл за море торговать. Удачно продав все, отправляется Садко в обратный путь, но в море настигает его корабли шторм. Садко понимает, что царь морской требует дань. Тянут жребий, и выпадает Садко оставаться в море в качестве жертвы. Он попадает на дно моря. В «палате белокаменной» сидит царь морской и просит Садко играть на гуслях. Садко играет, а царь морской пускается в пляс, отчего на море начинается сильнейший шторм. Как стал народ молиться Миколе Можайскому, Как тронуло Садка в плечо во правое: —Ай, же ты, Садко новагородский! Полно играть в гуселышки яровчаты! Микола Можайский подсказывает Садко, как ему царя морского перехитрить. Нужно сломать гусли. Тогда царь предложит Садко выбрать «девицу-краса- вицу» . Выбрать нужно будет последнюю — Чернавушку, только ночью, как пойдут спать, нельзя будет творить «блуда во синем море» . И проснется тогда Садко в Новгороде. Садко так и сделал. Оказался он «на крутом кряжу» , видит, как возвращаются его корабли в Новгород. Вместе с ними и вошел в город к молодой жене.</span>
1 Поединок Пересвета и Челубея в котором оба погибли
2 Бой передовых полков враждующих воинств.
3 Наступление войск Мамая на левом фланге с целью охвата русского войска.
4 Удар засадного полка в спину татаро-монголам, решивший исход битвы.
<span>5 Преследование и уничтожение войск Мамая. </span>
<span>2март 1800-11июля 1844; 4 декабря 1825- 8 октября 1893; 21 сентября(3октября)1824- 16(28)октября 1861; 10(22)октября 1870-8ноября 1953; 28ноября(10декабря) 1821- 28 декабря 1877(8 января 1878)</span>