Создание картины «Аленушка» было окончено в 1881 году. Она является одной из многих известных работ автора. Известная картина написанная по сюжету сказки о «Сестрице Аленушке и братце Иванушке». Работа исполнена маслом. Героиней картины была простая деревенская девушка из Ахтырки.
По центру картины мы видим на большом камне молодую, красивую девушку, что сидит, подогнув под себя ноги. Опустив голову на колени, одинокая девушка смотрит в глубокое озеро печальными глазами сиротской доли. В глазах девушки отображается боль и грусть. Все ее мысли о братце Иванушке, что потерялся. Хотя девушка совсем юная, но взгляд достаточно взрослый. Художник создал точный психологический портрет героини и сумел сделать ее образ понятным.
Одежда девушки простая и скромная, что было типично для простых христианских семей. Старая черная юбка с цветами, кофточка и босые ноги что говорит о бедности девушки. Темные тона в которых выполнена работа, контрастируют с румянцем простой девушки.
Начало осени это время года, что изображено на картине.Об этом свидетельствует опавшая листва на воде темного и глубокого озера. Поверхность воды гладкая из которой прорастает осока. Создатель картины настолько реалистично передал ту грусть и боль девушки. Что это чуствует даже природа. Густой и неприветливый лес на заднем фоне, хмурится осеннее небо. Картина создает такое ощущение, будто все замерло вокруг, не шелохнется ни одна веточка.
Только стайка ласточек, которые несут позитив и приятные ощущения.
С помощью красок создатель добивается нужного впечатления. Общий тон картины неяркий, преобладают зеленые, серые цвета. Художник пытался понять, выразить русский дух и ему это удалось. Эта картина у каждого человека вызывает чувство жалости и печали
Вообще азот. Он <span>способствуют усиленному росту стеблей и листьев растений. Но не следует перебарщивать: растения могут подвергнуться грибковым болезням, а также стать толще.</span>
Кодня — село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Коденки, за 25 км від обласного і районного центру та за 3 км від залізничної станції Кодня. Дворів — 997. Населення — 2844 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Закусилівка.
Вперше в історичних документах Кодня згадується 1301 року як містечко під назвою Коденград. Близько . 1362 року Кодня в складі Київського князівства потрапила під владу литовських феодалів. Після Люблінської унії 1569 року її загарбала шляхетська Польща. В цей час містечко було власністю магнатів Сапег. Крім соціально-економічного і релігійного гніту, коднянці терпіли від частих нападів татарів. Жителі містечка брали активну участь у боротьбі за визволення від польсько-шляхетського гніту. 1587 року селяни і козаки під проводом Л. Чернинського, розгромивши шляхетський загін, зруйнували панський маєток. Такі виступи відбувалися і в наступні роки. В кінці XVI ст. Кодня була в центрі багатьох історичних подій того часу, бо через неї проходив торговельний шлях з Києва на Поділля, який мав також і важливе стратегічне значення.
Жителі містечка брали участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. За новим територіальним поділом, що виник після Зборівської угоди 1649 року, Кодня ввійшла до Київського полку.
Після Андрусівського перемир’я 1667 року Правобережна Україна залишилася під владою шляхетської Польщі. Магнати й шляхта за непокірність і свободолюбство жорстоко розправлялися з населенням, чинили грабежі, вбивства і насильства 1664 року в Кодні і навколишніх селах польські жовніри чинили грабіжницькі напади.
Посилення соціально-економічного і національно-релігійного гніту знову піднімало народні маси на боротьбу. Селяни Кодні були активними учасниками народно-визвольного антифеодального повстання 1768 року. Саме тому вона стала місцем кривавої розправи над учасниками героїчної боротьби: було страчено 3 тис. чоловік. З люттю і ненавистю чинив криваву розправу кат українського селянства Й. Стемпковський. Він наказав викопати величезні ями, над якими до колоди прив’язували повстанців і відрубували їм голови. Коднянська розправа не залякала знедолених селян. Повстанський рух тривав ще в 1769—1770 роках.
У 1793 році містечко в складі Правобережної України возз’єдналося з Росією. Невдовзі воно стає волосним центром Житомирського повіту Волинської губернії.
Зміни, що сталися в житті містечка Кодні, сприяли розвитку продуктивних сил. Поряд з сільським господарством, поступово розвивалося ремесло, поширювалися промисли. Зростало населення.
Коднянська лікарня, в якій працював один лікар, обслуговувала жителів 27 сіл. Вся освітня мережа в містечку складалася з народного училища, відкритого 1860 року. В ньому вчилися лише діти багатіїв.
Восени 1846 року Кодню відвідав Т. Г. Шевченко. Тут він записав кілька народних пісень, зробив малюнки гайдамацьких могил.
Економічне становище селянства не поліпшилося й після реформи 1861 року. Поміщики, як і раніше, володіли величезними масивами кращої землі. З 3549 десятин, що були в селі, панові належало 2050, церкві — 53, а на 1700 жителів припадало 1499 десятин. Тяжке становище змушувало багатьох трудящих вдаватися до різних побічних заробітків. Деякі вирушали в Житомир та інші міста з надією знайти роботу, 17 чоловік жили з ремесла.
В цей час почала розвиватися промисловість і торгівля. З 1864 року в Кодні діяли свічковий і пивоварний заводи.
Тяжкі умови праці й життя трудового народу штовхали його на боротьбу проти гнобителів. Весною 1879 року коднянці захопили і засіяли частину поміщицької землі. На погрози поміщика відповіли, що не повернуть її навіть тоді, «коли буде прислана військова сила». Поліції вдалося придушити цей виступ. З 1899 року частину коднянських земель, 1335 десятин, почав орендувати поміщик Терещенко.
Широкого розмаху класова боротьба набрала під час революції 1905—1907 рр. 23 травня 1907 року на бурякових плантаціях Терещенка застрайкувало 200 чоловік. Причиною страйку було грубе поводження управителя економії з робітниками.
Трудящі боролися за свої права і в наступні роки. В жовтні 1909 року коднянці захопили землю і пасовиська в поміщицькій економії. Для придушення виступу в містечко викликали поліцію, це особливо обурило селян. Сталася збройна сутичка, що закінчилася поразкою селян. Активного учасника і керівника виступу П. Бойчука було заарештовано і заслано в Сибір. Через два роки трудящі Кодні виступили за збільшення оплати праці на бурякових плантаціях. Місцевим властям вдалося придушити і це заворушення.
Столипінська аграрна реформа не поліпшила економічного становища селян, ще більше загострила класові суперечності на селі. Процес обезземелення та класового розшарування тривав далі. Не маючи тяглової сили, сільськогосподарського реманенту, багато селян продавали свої земельні наділи місцевим куркулям. Так, наприкінці 1912 року в містечку вже налічувалося майже 200 безземельних господарств.
Объяснение:
Можно сколько угодно врать, прятаться от людей. Но совесть всегда будет с нами, она будет терзать. Мысли давят, от них нельзя избавиться, как от людей вокруг.
Стихотворение Кайсыла Кулиева,, Когда на меня навалилась беда,,
Тема данного стихотворения любовь к родине, ко всему окружающему Миру. Идея это мысль о том, как Природа родного края помогает лирическому герою справиться с любой трудностью, печалью или бедой. Он, несмотря на любимые сердцу пейзажи, чувствует, что они предоставляют ему своего рода Какую поддержку, спасают его душу от отчаяния. С ним "заговорили вода" «Отдай свою боль Мне», - сказала вода, по горному склону истекая высоту "Сказала мне высоту:« Обернись к Небесам, и в сердце растает тревога ». Дорога" "Спокойно иди, я тебя не предам! "Тихонько шуршала дорога.", Гора "Посмотри на мои голубые снега», чуть слышно гора мне шептала. "Луга lриляг на траву», - поманили Луга lрилег я, и легче мне стало .. "
Затем, герой понимает, что у него все стало просто и легко, что все его беды Не так уж плохи, Как Казалось. Он говорит "И стало все просто, и понял Я вдруг Иного не надо мне рая,- А только б дорога, да речка, да луг, Да нет родимого края, Он верит, что его душу всегда успокоит родина.
Стих очень понравился,чувствуется патриотизм своего края