На мой взгляд, во втором названии "Горе от ума" Грибоедов подчеркнул, что все человеческие беды не от незнания чего-либо, а именно от всех познаний, которыми владеет человек. Как раз в комедии и говорится об этом: молодой передовой дворянин Чацкий возвращается в Москву и не находит родственную душу, не находит понимания своих мыслей и чувств, он понимает, что никому не нужен, что здесь (в "фамусовском обществе") он обречён на гибель. Именно поэтому главный герой комедии был вынужден уехать
1)Абердин 2)<span>Маргарет Хильда Тэтчер 3)</span><span> Чертополох 4)
</span>154 5)<span>Кристофер Рэн 6) Гайд парк 7) The times 8)</span>
Букингемском дворце 9)<span>Прозвище уроженца Лондона из средних и низших слоев населения 10)</span><span>Это город Би́рмингем 11)</span>Виктория 12)<span>Виндзоры 13)</span><span> Роберт Бернс 14)</span><span>Король Артур 15)</span><span>На деревянном кресле </span>
<span>Чувство ГОРДОСТИ за СМЕЛОСТЬ своего отечества</span>
Моя бабуся — навдивовижу добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, вона швидко й легко рухається, заразливо сміється.
Здається, видатний російський письменник Л. Толстой сказав, що очі — дзеркало людської душі. І це справді так!
Очі часто виказують людей брехливих, із лихим серцем. Але це — тема іншого твору.
Очі моєї бабусі незвичайні. Що в них особливого? Вони невеликі, блакитні. Незвичайність їх полягає у тому, що вони молоді. Вони запально блищать, коли бабуся весела. І блиск їхній не тьмяніє, коли вона сумує. Отже, душа у бабусі молода. А це характерно не для кожної людини. Наприклад, моя сусідка, мабуть, бабусина ровесниця, дивиться похмуро і недоброзичливо. Очі в неї вицвілі, колір їхній визначити неможливо. Так само вицвіла і її душа. А шкода! Я вважаю, що кожна людина повинна намагатися якнайдовше залишатися молодою. Якщо це неможливо фізично, то залишатися молодим душею — людині під силу. Старіння — це вмирання, а життя — Божий дар, який треба вміти цінувати та радіти йому.
Усе це потребує піклування та догляду. Моя бабуся дуже працелюбна. Я хочу підкреслити ще одну деталь у її зовнішності. Руки. Вони постаріли і вкрилися зморшками від постійної праці. Одначе вони сильні і вмілі. Ними бабуся не тільки всіх нагодує. Вона й шкарпетки вовняні зв'яже, і в хаті поприбирає, і тварин своїх приголубить.
Мені дуже подобається ім'я моєї бабусі — (ім;я бабусі) Як усе-таки дивовижно личать людям їхні імена!
