Спілкування найважливіше у житті людини. завдяки спілкуванню людиотримають інформацію, знання... Спілкування- це відображення дійсновсі. Англійський драматург Б.Шоу говорив так: якщо в тебе є яблуко і в мене є яблуко, і якщо ми обміняємося цими яблуками, товкожного з нас буде по одному яблуку; якщо ж у тебе є думка, ідея, і в мене вона є, то після обміну ними вкожного знас буде 2 думки або ідеї. Люди спілкуютьсяза допомогою мови.Слово- велика сила, здатна і вбити людину і піднести її. Японська приказка говорить, щоб навчитися говорити людині потрібно три роки, і мало 60років, щоб навчитися тримати язика за зубами. Тобто- говори там, детреба,тоді,коли треба.
У кожного народу є свої традиції. їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.В останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. Той, хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів.<span>Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.</span>
<span>
</span>
-Привіт, Олексо!
-Привіт, Іванко!
- Радий тебе зустріти!
-Я теж, давно не бачились.
-О, так майже всі літні канікули.
-Що ж, розповідай, як пройшло літо?
-Дуже цікаво. Їздив на море і в літній табір. А ти?
-Я майже все літо провела в бабусі. Відпочивала на річці, а також їздила на екскурсію до Київа.
-О-о, я б теж не відмовився від такої екскурсії.
-Треба наступним літом щось організувати і поїхати разом.
-Обов'язково.
-А зараз, відпочивши, можна й повчитись. Чи не так?
-Це правда, хоча шкода, що канікули так швидко промайнули.
Зеленого, червоного, чорного, солодкого, неповторного.
Це кавун.
Мій друг Андрій
Андрій - мій найкращий друг, він старший за мене на півтора роки. На жаль, ми вчимося в різних школах, тому бачимося не дуже часто. Коли бачиш Андрія, в першу чергу помічаєш його волосся: воно таке руде, що здається, на голові у хлопця хтось багаття розвів. Андрій доволі високий, виший за мене майже на цілу голову. Волосся він стягує у маленький хвіст, бо воно дуже непокірне і постійно стирчить у різні боки. Як у більшості рудих людей, обличчя у Андрія бліде; воно майже не загоряє на сонці, тільки веснянками покривається. Очі у нього невеликі, світло-сірі. Андрій дуже жвавий, розмовляє швидко, активно жестикулюючи. Одягається він просто, надає перевагу джинсам та сорочкам або светрам. Він каже, що на ньому одяг "горить", тому треба йому носити щось міцне і добротне. Андрій - дуже цікавий співрозмовник: він багато читає і захоплюється комп'ютерною анімацією, навіть зробив кілька мультфільмів сам. Ось такий у мене гарний друг.
