Затуплена коса, передбачуване питання, нудна боротьба, ласкавий погляд, солодка
Майже в кожного є звичка поєднювати корисне з приємним. Наприклад, і їсти ,і читати одночасно. Через це в бібліотеках ми часто беремо заплямовані книги. Хіба вам приємно спілкуватися з неохайною людиною? Напевно, ні. Так сама і книга. Їй подобається коли за нею доглядають.Тому будь ласка ніколи не їште читаючи
Лісова школа
Повсюду є школи в селах, містах, країнах.
Так і в лісі є таємна Лісова школа.Учні цієї школи -лісові жителі.Так, зайці, лисиці, борсуки...Всі лісові мешканці хочуть, щоб їхні малята були освідчені.(Додай)
Ніби просте слово «барви», а який місткий глибокий зміст можна в нього вкласти. Адже словом можна підтримати, можна знищити, можна понівечити все життя, а можна зробити людину щасливішою. Таке воно звичайне-незвичайне слово. Його барвисті відтінки відтворюють внутрішній світ людини, показуючи її ставлення до оточуючого суспільства, до оточуючого світу, до природи. Я не хочу писати твір, в якому будуть чергові фрази, цитати відомих поетів, митців. Собі на меті ставлю відтворити суспільне значення барвистості українського слова, слова взагалі…
У наш час боляче постає питання інформаційної війни. І знову саме слово стає основним інструментом! Саме з його допомогою піднімають народні маси, намагаються протиставити націю проти нації. Мова наша така мелодійна, неповторна, бо увібрала в себе гомін полів і лісів, вона зіткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Для кожного українця рідне слово пов’язане з краєвидами, з картинами сільської природи і міськими пейзажами. У ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід, краса і сила українського народу. Ще в дитинстві вона допомагає нам пізнати світ, відкривати для себе таємниці життя. Без мови не може розвиватися жодна нація, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.
Одного теплого ранку Андрый вирішив піти на прогулянку у парк. Увесь ранок та день він зодив по парку та дуже стомився. Через деякий час він вирішив зупинитися перепочити та присів біля старенького дідуся. Дідусь був дуже розважливим і балакучим, він розвеселив Андрія, розказавши йому декулька веселих історій з його власного життя. Андрій побачив, що уже пізно і що він вже відпочив. Він попрощався з дідусем та повернувся додому.
