Рак чего был у Тургенева?
А) головного мозга
Б) кожи
В) спинного мозга
Г) сердца
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись у драмі-казці Лесі Українки «Лісова пісня<span>», яка розповідає про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою. </span>
<span>У ліс приходять люди, приносять свої клопоти. Голос Лукашевої сопілки пробуджує з зимового сну Мавку — «весна ніколи так ще не співала...» Дитина лісу і сільський хлопець закохуються. Перша дія — цвітіння їхнього кохання і одночасно це весняне буяння природи. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти ». </span>
У другій дії — зміліло озеро, «очерет сухопнелестить скупим листом». Природа в'яне. Почорнів жар маку. З останніми квітами та зжатим стиглим житом полягло й кохання Лукаша до Мавки. Тут ми бачимо, що роздвоєна душа юнака вагається — між поезією і прозою буття, мрією й буденністю.
<span>На противагу Лукашеві, ніжна Мавка викликає у нас щире захоплення. «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає», — ці слова найстисліше і найяскравіше виражають головну суть образу Мавки. Вогонь її кохання сильніший за смерть. Він допоміг їй вирватись із мертвого царства Того, що в скалі сидить. Кохання Мавка сприймає, як «огнисте дерево». У ніч першої зустрічі з Лукашем на її чолі палає зоряний вінок, а коли коханий зрадив, «всі зорі погасли в вінку і в серці». В останньому монолозі героїні безсмертя асоціюється з ясним вогнем, вільними іскрами. І, як віра й надія, знову спалахують вогні в її зоряному вінку. </span>
Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною.
<span>Проза життя знищує прекрасну мрію Лукаша, буденщина засмоктує, наче поліське болото. Проте мрію вбити не можна. Про це голосно співає сопілка у фіналі. </span>
<span>Справді, людина завжди може знайти в собі сили з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання і добротворення.</span>
Дружба всегда существовала, и будет существовать.Это как любовь,без дружбы никак.Некоторые у кого есть друзья не ценят их,а когда потеряют начинают расстраиваться,так что пожалуйста цените друзей сразу.У меня много знакомых и один настоящий друг.Он всегда придет на помощь, подскажет и просто будет рядом.За.это я его и ценю.
Я бы сказала, что этим произведением автор хотел показать людям, что не надо позволить другим "садиться тебе не голову". Мы должны уметь постоять за себя, ставить других людей на место. И ни в коем случае не надо быть безотказным.
Удивительное произведение про девочку, которая жила в настоящей природной колыбели и тем самым пронесла сквозь время свою доброту, любовь, искренность и нежность - это произведение «Саша» Некрасова. И как часто это бывает, на пути у девушки встречается мужчина, который в самом начале знакомства к ней добр и милосерден, а через некоторое время, после возвращения из поездки - привередлив и зол. Это произведение по-настоящему может растопить душу и вызвать умиление, но в некоторых случаях вызывает недоумение и злость из-за поступков молодого человека.
Многие учителя литературы предпочитают задавать это произведение для прочтения на летних каникулах, но далеко не каждому ученику это произведение может понравиться. Например, мальчишки: читать Некрасова «Сашу» они навряд-ли станут, а если появится необходимость в ответах на вопросы по этому произведению, то они предпочтут прочитать краткое содержание Некрасова «Саша» и просто быть в курсе событий и жизни молодой девушки.
<span>Как-то так</span>
