Люди завжди прагнули до творчого самовираження і самосприйняття. Неможливо вести мову про будь-яку епоху чи цивілізацію без історії мистецтва, бо воно, як і наука, завжди було їх необхідним й визначальним складовим. У кожній релігії і духовному осередку мистецтво втілювало божественну ідею, воно відображало історію держави, додавало величі творінням будівничих і славило головних героїв. Міста залишилися б лише безликим румовищем побутування і роботи, коли б не їхні своєрідні, неповторні образи, створені польотами творчих фантазій художників. Відносини між містами, регіонами, країнами, континентами не були б такими цікавими, жвавими і плідними, якби мистецтво не виступало засобом зв’язків та обміну. 3 епохи в епоху творчість поставала загадкою людської діяльності, її ідеальним результатом. Митців завжди вважали носіями натхнення, деміургами, творіннями землі та посланцями неба. Творці завжди становили своєрідну касту. Влада потребувала уяви великих митців, їх здатності фантазувати і мріяти. Перікл доручив Фідію будівництво і скульптурне оформлення Парфенону, який мав постати втіленою ідеєю єдності еллінських народів. Ватикан долучив Браманте, Рафаеля, Сангалло, Мікеланджело, пізніше Берніні до спорудження собору св. Петра. Очевидно, від цих художників, як і від багатьох інших, які творили до них і в прийдешньому, потрібні були не урочисте возвеличення й улещування влади, а зриме, переконливе втілення її доктрини.
Образотворче мистецтво впливає на людину за допомогою зображень, як поезія — словом, а музика — звуками. Чому в усіх країнах світу в усі часи релігійні та політичні верхівки використовували творчість митців? Потужний ідеологічний вплив мистецтва пояснює інтерес до нього з боку влади, що обертається й негативними наслідками. Так, давньоримське монументальне мистецтво прагнуло передусім до зримого втілення авторитету держави. Середньовічне вчення було спрямоване на утвердження релігійних істин. Мистецтво, що визнавалося товаром і одночасно незаперечними цінностями, виступало також як бажаний військовий трофей: Стародавній Рим привласнював мистецтво переможених народів, насамперед Стародавньої Греції; Наполеон і Гітлер грабували всі окуповані ними країни; європейські держави «звільнили» народи в колоніях, що належали їм, від мистецтва предків, позбавивши їх таким чином духовної спадщини.
Уже за часів античності і на Заході і на Сході художню творчість коментували й описували історики і хроністи. Починаючи з XV століття, передовсім в Італії, започатковується художня критика з метою вивчення загальних і характерних особливостей творів мистецтва — майбутній культурологічний фундамент художньої творчості. У XVIII столітті у зв’язку з надходженням на ринки антикваріату в середовищі нової клієнтури — представників багатої буржуазії — сформувалася нова категорія експертів і знавців. Засумнівавшись у достовірності деяких стародавніх раритетів, вони створили напрямок, заснований на безпосередньому аналізі твору. Інші мистецтвознавці мали на меті визначення концептуального, ідеологічного або релігійного змісту. Сучасна критика відмовляється вважати мистецтво цілковито як плід натхнення і непередбачуваного творчого пориву, наполягаючи на тому, що воно завжди і всюди безпосередньо пов’язане з розвитком суспільства та його культурою. Антропологія довела, що цей підхід виправданий також стосовно первісного суспільства.
Світову художню спадщину неможливо уявити без мистецьких надбань Київської Русі. Стародавня Русь ввібрала в себе і візантійську культуру, і західну, і скандинавську, і культуру південних сусідів-кочівників. У 988 р. Київська Русь прийняла християнство в його візантійському варіанті. Разом з релігією вона успадковувала від Візантії і художні традиції, однією з яких була оздоба храмів розписами та іконами. Стиль живопису змінювався з плином часу, але художні столітні традиції іконопису збереглися і дотепер. Спочатку майстрів-іконописців запрошували з-за кордону (найчастіше з Греції), іноді звідти привозили і самі ікони. Русь сприйняла архітектурну форму християнського храму. Софія Київська споруджена в 1037 р. у період князювання Ярослава Мудрого. Окрасою цього храму стали мозаїки (як-от знаменита «Оранта») та фрески (близько 2000 м2) — роботи візантійських та місцевих майстрів.
Дивлячись на історію людства, ми можемо зробити впевнений висновок, що мистецтво завжди відігравало важливу роль у житті суспільства і було показником його самосприйняття та відмінності від тваринного світу.
ЧЕСТЬ, і, жін.
1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці.
Добра, не заплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім'я. [Перун:] Пане начальнику! Чуєте, вона образила вашу честь! Зараз кажіть взяти її під арешт! (Іван Франко, IX, 1952, 392);
Невинність, цнотливість (про жінок). Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Гнат Хоткевич, II, 1966, 23); Олена на ті посиденьки не ходила, щоб, не дай боже, не прописав хто Оксенові в письмі, що вона тут без нього розгулює та гайнує свою жіночу честь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23).
ЧЕ́СНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням чесний .Чесна поведінка, чесне, самовіддане ставлення до когось, чогось. Воронцов дружив з командиром полку, любив його за рішучість та чесність в бою (Олесь Гончар, III, 1959, 349); — Я бачив ваші коні, — сухо, зовсім сухо відповів ремонтер, — але завтра я ще уважно перегляну їх і скажу середню ціну. Словом, ви будете мною задоволені. Я звик по-чесному. Чесність — це мій девіз (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 97).
Ви можете допомогти зберегти навколишнє середовище. Роблячи маленькі хороші справи, Ви зробите своє життя кращим і покажете приклад "зеленого" поведінки іншим. Якщо у вас є особистий автомобіль, ви все ж можете прогулятися пішки або навчитися їздити на велосипеді. Також можна частіше використовувати громадський транспорт для пересування: не так корисно, як велосипед, але все ж менш шкідливо, ніж щоденні поїздки на автомобілі. Гарна погода, ви приїхали на пікнік, а скрізь розкидане сміття. Що робити? Озбройтеся гумовими або одноразовими рукавичками, якщо такі є (якщо їх немає, то підійдуть і звичайні пакети) – і приберіть це сміття. А пізніше приберіть після себе. Візьміть додому рослини, краще – маленькі деревця. Як відомо, дерева виробляють кисень – так нехай же вам буде легше дихати! Не користуйтеся хімічними добривами. Не залишайте комп'ютер включеним просто так. Економте електроенергію: вимикайте комп'ютери і непотрібне світло. Виймайте із розеток всі електронні прилади та пристрої після використання або після того, як вони зарядилися (інакше вони продовжують «тягнути» електричну енергію). Намагайтеся більше користуватися натуральними матеріалами, і всім тим, що не викидається, а використовується повторно. Скажімо, краще використовувати звичайний багаторазовий посуд, але якщо ви вирішили, що потрібно скористатися одноразовим – обирайте паперовий замість пластикового, оскільки він набагато менше шкодить довкіллю. І нашому організму, до речі, теж, адже коли пластикові матеріали стикаються з високими температурами, вони починають виділяти токсичні речовини, які ми потім з'їдаємо. Відмовляйтеся від непотрібних целофанових пакетів в магазинах. І ще один (бонусний) крок – придумайте свої прості способи допомогти природі і розкажіть про них іншим!