Кожна людина мае домивку, сим'ю, друзив. Це робить нас щасливими, веселими, життерадисними. На мить задумайтесь- що б ви робили, якщо цьго у вас не було. Звисно , що це було б жахливо! Але кожен з нас це мае, але ще про щось мрие. Ось чому треба цинити те що маеш , никому не заздрити та насолоджуватися тим , що маеш.
<span>Для своєї картини С.
Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї
простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені
яскравими барвами.
У центрі картини — воли, які пасуться
на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким
спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний
символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план,
висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і
сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини.
<span>Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.
</span></span>
Нещастя завжди приходить неочікувано. Не щастя, а лихо чекає його в майбутньому.
Про хлопця ходила нестача, що совість його нечиста. Не слава, а зневага допомогли їй стати сильнішою.
Неправда - горе для дружби. Не правда, а брехня, що сльозами горю не допоможеш.