<span>Це твір Володимира Малика </span>"Чорний вершник".
Кожен ранок я роблю зарядку чищу зуби вмиваюся і снідаю. Потім швидко йду в школу щоб не запізнитись. На уроках я сижу за одною партою с другом Сашею. Після уроків вожу свого вірного друга (Піфа?) на прогулку.
Если там Пифа, тора украинском Піфа.
На картині поєднуються два жанри - натюрморт і пейзаж.Перший план - це натюрморт. На селянській хустці розкладено достиглі яблука. Яблука, мов маленькі сонечка, освітлюють картину. Хустка схожа на крило голубого птаха. Фоном для натюрморту є розквітлі яблуневі віти (гілки). <span>Милуючись картиною, відчуваєш духмяні пахощі достиглих соковитих яблук.</span>
З великим пензлем у великих капцях фарбує гном оражевий дачок. Ти від куща червоної калини свою пригаслу душу засвіти. З темного моря білявая хвилечка до прибережного каменя горнеться. Вклоніться, люди, майстрові старому, володареві слова й ремесла! Дороги нищимо, завалюєм стежки, хоча ніхто за ними не женеться. Хай в маленьких очах відбивається світ од маленьких ромашок до стартів великих...Хіба є хто на Землі крилатіший за людину?
-"Привіт,ф що, ти робиш"-сказав Микола.
-"Роблю селфі"-сказав андрійко.