Образ Снігуроньки не зафіксований у слов'янському народному обряді, але присутній в народному фольклорі [2]. У російській фольклорі Снігуронька є персонажем народної казки про зроблену зі снігу дівчинці Снегурке (Снежевіночке), яка ожила. Цей сюжет був оброблений і опублікований в 1869 році А. Н. Афанасьєвим у другому томі його праці «Поетичні погляди слов'ян на природу», в якому видно язичницьке коріння цього персонажа: «Снігурка (Снежевіночка, у німців Schneekind) названа так тому, що народилася зі снігу ».
Казка Колобок
Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спекла б ти колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
Холодно, жарко, затишно, сумно, приємно, сором'язливо, соромно, радісно, безлюдно, голосно, глибоко.
У бабусиному будинку завжди затишно гостювати. Оленці було соромно за розбиту вазу.
Перша буква В + на малюнку горіх +перевернута кома зверху, що означає відняти одну останню букву.
можжевельник — слово из 4 слогов: мо-жже-вель-ник. Ударение падает на 3-й слог.
Транскрипция слова: [маж’:ыв’эл’н’ик]