Затуплена коса, передбачуване питання, нудна боротьба, ласкавий погляд, солодка
Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:
Мама, батько, білий, бог (пан), боятися, брат,
вересень, весілля, вівторок, відьма, вісім, внук, вогонь, вода, володіти, вулиця,
два, двері, двір, день, десять, джерело, дзеркало, дивитися, дід, дім, добрий, дочка, друг, дух, душа,
УкраЇнський, кропивА, черговИй, осокА, листопАд, новИй, кіломЕтр, дочкА, вербА, каталОг, яснИй, докумЕнт, виразнИй, бюлетЕнь, ознАка, читАння, завдАння, запитАння, навчАння, видАння, одинАдцять, чотирнАдцять, мерЕжа, чорнОслив, гуртОжиток, літОпис, ненАвисть, рукОпис, <span>вимОва</span>
(1)Осінь танула,як воскова свічка,ставала все прозорішою й легшою.(3)Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок,наче ажурною мантильєю,і потому почалися дощі і вітри.
Як воскова свічка
Неначе ажурною мантилією
Сила, що не знає мети, мати ліні.
Зробивши справу, гуляй сміло.
Не знаючи броду, не лізь у воду.
Стоячи разом біля колодязя, і відро з відром зіткнеться!
не давши слово, крепись, а давши - тримайся
Говорячи про людей, втомиться, а слухаючи про себе, дістанеться.
Скоро кажуть, та не скоро робиться.
Слова і пір'я робляться надбанням вітру.