Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:
Мама, батько, білий, бог (пан), боятися, брат,
вересень, весілля, вівторок, відьма, вісім, внук, вогонь, вода, володіти, вулиця,
два, двері, двір, день, десять, джерело, дзеркало, дивитися, дід, дім, добрий, дочка, друг, дух, душа,
Я не кину співати про тебе, краю мій. Батьківщино! Ти даєш мені сонце погоже... Не вславляти тебе я не можу, отаку, як життя, дорогу. Хто вам сказав, що я слабка
Если что не так пишите Морський ий - закінч., моряк, примор*я, море. мор - коріньВодяний ий - закінч., водичка, водянистий, підводник. вод - коріньВодити и - закінч., заводити и - закінч., наводити и - закінч., (водій). вод - коріньТеплий ий - закінчення, теплесенький ий - закінч., тепло, (тепловий).тепл - коріньНарада, (радитись). рад - корінь
<span>Взимку сонце світить яскраво, але </span>майже не гріє. Навесні
сонце помітно пригріває, день стає довшим. Влітку сонце гріє ще сильніше<span> – у цю пору року досить спекотно</span>.Восени
дні стають все коротшими, сонце гріє все менше, дмуть
холодні вітри та
йдуть дощі.