Арешті завітала до нас красуня-зима. Вона прийшла у білосніжній пухнастій сукні. Щодня посилає своїх помічнниць-сніжинок, щоб вони покружляли у дивному танку. А діти, затамувавши подих, спостерігали за ними та розглядали їх на своїх рукавичках. Весело о цій порі дітям. Їх чекають розваги на лижах та санчатах. Ось уже й сніговик зустрічає перехожих. Ідеш зимовим лісом, навколо тиша, тільки сніг рипне під ногами.
Зима своїми холодними руками та подихом по-своєму прикрашає людські оселі. І вже на шибках з’являються чудові та неповторні візерунки. А що відбувається на річках та озерах? Мабуть, вона захопилася своєю силою та захотіла побешкетувати. Усі водойми скувало льодом.
<span> У цю пору ми святкуємо багато свят. Вони приносять радість у наші оселі, зігрівають серця у зимовий час! Усі діти з нетерпінням чекають святого Миколая. Для чемних малят він завжди має чудові подарунки. Згадаємо Новий Рік, Свят-вечір, Різдво, Водохреща, день святого Валентина. Вони теж радують нас усіх: і дорослих, і малих.</span>
У вірші П. Тичини «Одчиняйте двері...» змальована алегорична картина настання нового часу, очікуваних змін у суспільстві («нареченої»). Але нічого так просто не відбувається: старе й хиже не хоче відступати, не поступається місцем. Замість «хоралів» — «горобина ніч» і «всі шляхи в крові» з «незриданними сльозами» і «тьмами».
<span>
Вірш П. Тинини «Пам'яті тридцяти» уславлює подвиг студентів та учнів, які прийняли бій під Крутами й полягли за незалежність своєї батьківщини. Це — цвіт української нації, щирі патріоти, які ділом довели свою відданість рідному краєві: Трагедія довгий час замовчувалася, й тільки вірш поета нагадав про цей подвиг, збудив совість і свідомість українців. </span>
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховалиВ одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну.
Ліричний герой — збірний образ. це тридцять мучеників. це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.Рима — проста (співзвучні окремі звуки): Їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увиразнює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своєрідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.<span>У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.</span>
Недосвідчений-умілий,досвідчений,проінформований(собаку з'їв(фразеологізм))
Пятсот сорок вісім. сорок один. тисячу вісімсот пядесят шість
[ П О В О Д И Ц Я] - 10 букв, 8 звуків
Наголос над 2-ою О
