Коли на село напали татари, люди поховалися на острівцях поміж непролазним болотом. Із села їх не було видно, тому що болото заросло височенним очеретом. Татари й не думали, що там можна сховатися. Вони вважали, що мешканці села перебралися кудись далеко.
Тут увагу ворогів привернули чайки, які кружляли над болотом, непокоїлися, голосно кричали. Татари зрозуміли, що люди переховуються саме там. Вони почали шукати шляху через болото. Втікачів урятувало те, що нападникам не вдалося знайти стежки.
Через кілька днів татари відступили. А врятовані люди прозвали чайок татарськими птицями за те, що ті видали їхню схованку.
Кажуть, що не любили чайок і козаки. Коли запорожці пливли морем на своїх човнах, вони намагались напасти на турецькі галери зненацька. Чайки скупчувалися над козацькими чайками і тим самим попереджали турків про можливий напад.
<span>Ось як пояснює народ, за що чайку називають татарською птицею</span>
Голубе мій сивий, принеси нам миру!
Квіти пахучії, поля широкії, долини нескінченнії, прославте ж наш край.
О Боже милий, нехай мій син повернеться з війни!
<h3>Спільнокореневі слова:</h3><h3>Хата - хатинка, хатиночка, хати, хатинки.</h3><h3>Квітне - квітка, квіточка, квіти, квітучий.</h3>
На березі затоки розгулювала ворона. Ось вона зупинилась, швидко схопила хлібну шкуринку і поспішливо поскакала до великого валуна. тут в безпеці ворона розтиснула дзьоб, наступила лапкою на шкуринку і вдарила по ній декілька разів дзьобом. шкуринка не піддавалася. ворона розізлилась, схопила окраєць, швидкими стрибками приблизилась до берега і обережно опустила хліб у воду... Тепер він був розмокший, м'ягкий і ворона могла поснідати.
