(Що?) вітерець, (Що робить?) повіває, вітерець (який?) легенький.
слово легенький- якісний прикметник зменшено-пестливої форми
1. Знову Орися голосно кликала гриби, розмахуючи (недок. в.) палицею, шурхотіла нею по кущах, по траві.
2. Батько, ступаючи (недок. в.) мовчки,
довгою тичкою розгрібав листя, уважно заглядав під кожний кущик (Ом.).
3. Розкинувся сад, зметнувшись (док. в.) гіллям угору (Цюпа).
4. Сашко, нічого не відповівши (док. в.), повернувся і почав збирати розсипані квіти.
5. Вони, розкланявшись (док. в.), розійшлись. Олександр знав, що назавжди (Др.).
6. Щось шелестить проз мене, я розсуваю темінь з-перед
очей, придивляючись (недок. в.) (Бл.).
7. Я своєї пісні зроду не цурався, відкриваючи (недок. в.)
серце для чужої (Синг.).
8. Надія накидалася на історичні
романи й повісті, ковтаючи (недок. в.) їх за день-два (Цюпа).
9. Спливає літо з теплого осоння, лишаючи (недок. в.)<span> під кущем дві шапки печериць.</span>
Любов'ю = 0 - 0 - - 0 6 букв,7 звуків, 2 склади
Буряк - 0 - - 0 - 5 букв, 6 звуків,2 склади
цвях - = 0 - 4 букви,4 зв.,1 скл.
м'ята - - 0 - 0 4 букв, 5 зв.,2 скл.
польовий - 0 = 0 - 0 - 8 букв,7 зв.,3 скл.
Чого сьогодні не вистачає українцям
Багатостраждальною і довгою була дорога українського народу до власної держави — через століття царського свавілля та іноземного гніту, через більшовицькі голодомори і ГУЛАГи, через фізичне знищення національної інтелігенції та сільського господаря, крізь лихоліття Другої світової війни. Українська держава формувалася упродовж тривалого часу. Народ України віками творив свою незалежність, не раз виборюючи її і, на жаль, втрачаючи.
Не треба переконувати нікого в тому, що поява на карті незалежної Української держави була не щасливим випадком, а закономірним відновленням історичної справедливості. І все ж: чому ми не можемо зрівнятися з великими європейськими державами за рівнем життя? Чого не вистачає нам для цього? Запитання риторичне. На нього шукають відповідь і політики, і публіцисти, і науковці, і звичайні громадяни.
Як на мене, не вистачає нам послідовності у патріотизмі. Можливо, тому, що упродовж віків завойовники намагалися залишити Україну без національного "Я", без духовних поводирів. Довгі століття рабства залишили у свідомості українців відбиток смиренності. Хоча саме бунтівний дух українців не дозволив нікому знищити нас як націю. Про патріотизм написано і сказано багато. Мені хочеться висловити свою точку зору. Я вважаю, що наш патріотизм якийсь кострубатий, суперечливий.
У компанії, де зібрались 2-3 українці, неодмінно почуємо розмови про наш народ, про державу. Ми дорікаємо усім у несумлінності. Разом з тим, на своєму робочому місці майже кожен намагається працювати у півсили. Усі прагнемо добробуту, але ще зі шкільної парти нас розморює лінь; скаржимось: так важко вчитись. Ми вміємо щиро співчувати і не вміємо радіти чужому щастю. Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в українській мові взялися прислів'я: "На тобі, небоже, що мені не гоже", "Моя хата скраю, я нічого не знаю"? Це про нас. Тому нам потрібно багато змінити, щоб стати сильними.
То все-таки, чого бракує українцям? Думаю, що патріотизму та єдності. Лише тоді, коли будемо підтримувати один одного в усіх починаннях, зможемо обрати правильний шлях, навчимося відрізняти біле від чорного, свободу від рабства, справжнє щастя від примарного.
Тож "єднаймося, брати мої"! — чуєте Шевченкові слова?!
Везде по 3:ве лик день - на соч ка - кра шан ка - ни сан ка