1. Знову Орися голосно кликала гриби, розмахуючи (недок. в.) палицею, шурхотіла нею по кущах, по траві.
2. Батько, ступаючи (недок. в.) мовчки,
довгою тичкою розгрібав листя, уважно заглядав під кожний кущик (Ом.).
3. Розкинувся сад, зметнувшись (док. в.) гіллям угору (Цюпа).
4. Сашко, нічого не відповівши (док. в.), повернувся і почав збирати розсипані квіти.
5. Вони, розкланявшись (док. в.), розійшлись. Олександр знав, що назавжди (Др.).
6. Щось шелестить проз мене, я розсуваю темінь з-перед
очей, придивляючись (недок. в.) (Бл.).
7. Я своєї пісні зроду не цурався, відкриваючи (недок. в.)
серце для чужої (Синг.).
8. Надія накидалася на історичні
романи й повісті, ковтаючи (недок. в.) їх за день-два (Цюпа).
9. Спливає літо з теплого осоння, лишаючи (недок. в.)<span> під кущем дві шапки печериць.</span>