Ответ:
Взимку дуже холодно. На вулиці всюди білим біло. На гілках багато снігу.
"Лиш в праці варто і для праці жить..." - писав великий Каменяр. На мою думку, праця - це сенс і радість життя. Щоб мати цю радість, кожен повинен знайти своє покликання, правильно визначити свою роль у житті, як казав Григорій Сковорода, саме ту роль, що цілком відповідає натурі..., щоб займатися саме цією справою, а не якоюсь іншою. А визначивши цю роль, слід постійно вдосконалюватися, бо навіть великий талант може затьмаритись від бездіяльності. Натхненна праця робить людину творцем. Як пише Іван Франко у вірші "Пісня і праця". "Праця дала до життя мені принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не заблукав".
Праця може лікувати, вона багатьох захистила від зневіри і відчаю. Ми знаємо, як творчість урятувала Лесю Українку, як праця дала змогу повірити у власні сили сліпоглухонімій жінці Ользі Скороходовій та багатьом іншим.
Здатність трудитися завжди, за будь-яких умов повинна виховуватися змалку. Згадаємо, як привчали до праці малого Михайлика (М. Стельмах, "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір"). Але коли людина недбало ставиться до своєї праці, кажуть, що вона робить це без душі, не вкладає душу в роботу. А може бути й таке, що людина робить так свою справу день у день, змушуючи інших згадувати про неї недобрим словом.
Коли в давнину коваль кував меч для воїна, існував цілий ритуал вдихання душі коваля в нову зброю. Ковалі в усіх народів вважалися найдужчими людьми, тому вважали за необхідне передавати частину своєї сили виготовленому ним мечу. І що вигадливіший був візерунок на металі, тим краще, казали, зробив його майстер.
Коли ж людина поєднує своє уявлення про сенс життя із задоволенням своєї ницої суті, вона потрапляє в рабство до неї. Цей згубний шлях визначається прагненням людини оволодіти тим, що їй природа не дала.
Саме згода з природою дарує людині веселість духу, розвагу, насолоду, самовдосконалення і той душевний спокій, який приносить людині насолоду не наслідками праці, а самим її процесом.
Згадаймо "Зачаровану Десну" Олександра Довженка - гімн праці та людині, яка своїми мозолястими руками, вкладаючи частинку душі, вирощує хліб і створює всі земні блага.
Отже, врятує світ лише самовіддана праця, в яку людина повинна вкладати частку самої себе, і тому можна сказати, що будь-яка праця, будь-яка діяльність має бути близькою її душі, інакше нічого доброго не вийде.
Я прокидаюсь, збираюсь і знову йду до озера, до цього чарівного місця. "Що ж в ньому чарівного?" запитаєте ви. Але пояснити у словах я все не можу. Кожного ранку я з друзями зустрічаємося біля озера. Ми милуємося різнокольоровими ліліями, годуємо каченяток. А дерева які біля озера, а кущі які!Ох!Неможливо передати їхню красу в словах. Це потрібно просто бачити!
Мама мене будить зранку о сьомій годині. Ой, як важко прокидатись,
залишати в ліжку сни. Та я вже стала ученицею, а тому маю свій
розпорядок дня.
Спочатку я застеляю ліжко, вмиваюсь, не забуваю зробити зарядку.
Після сніданку одіваю шкільний одяг, беру портфель та йду до школи. Там я
знову побачу своїх друзів, однокласників, почую цікаві розповіді
вчителів. Після уроків я повертаюся додому, обідаю, відпочиваю або біжу в
школу мистецтв, де лине чудова музика. Пізніше виконую домашнє
завдання, складаю зошити та книги у портфель. Улітку день довший, тому
більше часу я можу провести на свіжому повітрі та відпочити з друзями.
Надвечір я вечеряю, граю на фортепіано або дивлюсь мультфільм. Увечері о
дев’ятій годині мама нагадує мені, що вже пора спати. Я лягаю у ліжко,
де мене знову чекає новий сон, а завтра – новий день.
Ось такий у мене зараз розпорядок дня.