Зустрілися Петрик та Михайло,Петрик радісно сказав:
-Привіт,мій любий друже! Куди ідеш?
-Привіт,іду вітати бабусю з Днем народження,а ти куди?
-У парк,куплю собі морозива і цукрової вати.
-Класно,пішли вдвох,погуляємо і щось візьмеш для мене.
-Вибач,у мене не вистачає коштів щоб тобі щось купити.
-А ти ж казав придбаєш ще і цукрову вату,віддасиш для свого друга?
-Але я хочу і морозива спробувати і цукрову вату.
Михайло образився на Петрика і пішов до бабусі,а Петрик здійснив свої бажання. Відтоді вони більше не зустрілися.
<em><u>Удосконалюючи себе, роблю кращим і цей світ.</u></em>
Удосконалення самого себе - це важливий крок для кожної людини. Людина повинна удосконалюватися, а тобото покращувати свої навички, чи наприклад змінити зовнішність. Але постає питання - що таке удосконалення?
Удосконалення - це певне поліпшення, яке є корисним для настрою або поведінки.
Отже як зробити світ кращим, за допомогою самовдосконалення?
Я думаю що потрібно почати зі свого "я", тобто характера. Характер не повинен бути: черствий, бездушний, грубий. Він повинен бути
психологіно сформований. Людина зі стійким характером, більш краще сприймається в трудовому колективі.
Наступний крок це фізичний розвиток. Щоденні вправи зміцнюють не тільки здоров'я але й дають впевненості у своїх силах. Тобто фізично розвиваючись, ми даємо приклад молоді, щоб вони дбали про своє здоров'я, та фізичний розвиток. Наступний етап духовний, про нього можна розповідати й розповідати. Тому можна сказати простіше духовний розвиток - це вчення. Цих знань можна набрати де тільки побажаєш наприклад: у бібліотеці читаючи книги, або знайти духовність у медитаціях.
Людина удосконалюється протягом усього життя, навіть якщо вона вже колись, зробила помилку.
<span>Споріднені дієслова- це слова , що мають однаковий корінь, але відносяться до різних частин мови </span>
Одного сонячного ранку на території королівства мови трапився курйоз. Неждано-негадано з'явилися чужинці - дієприкметний та дієприслівник. Вони, б'ючи себе кулаками в груди, кричали, що прийшли в гості до своїх, до діда Дієслова та його дітей - сина Прикметника та онучки Обставини. Ті, в свою чергу, обурювалися, кажучи, що то нав'язана чужинцями думка і до цих диваків ніякого відношення не мають. Де ж таке бачено, щоб порядні прикметники та обставини відповідали ща якісь чужі запитання?! Пішли бідолашні на розсуд до королеви Граматики, ану ж, вона має знати відповідь у цій ливеій ситуації. Мудра правителька пояснила, що справді, колись давно у всіх потерпілих були спільні предки, тож вони є родичами. Присоромлені Дієслово, Прикметник та Обставина вибачилися, і навіть поступилися місцем у реченні. З тих пір Дієприкметник та Дієприслівник не зазнають поневірянь, та не всі народи їх прийняли, тому учні до цього часу роблять помилки.
