Мака́р теля́т не ганя́в (рідше не ганя́є, не го́нить і т. ін.), ірон. Туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко. <span>Підеш туди, куди Макар телят не ганяв </span>(Укр.. присл..); [Синявін:] <span>Зрадить він вас, зажене туди, куди Макар телят не ганяв, клянусь, зажене </span>(Іван Ле); <span>Стражник
продовжував уперто дивитися на Лук’яна, а губи мало не казали:
“Малописьменні! Мене не проведеш. Уже не одного такого спровадив, куди Макар телят не гонить!” </span>(П. Панч); <span>— Все платформи та програми шукають.., за яку, трясця їхній тітці, туди йдуть, куди Макар телят не гнав </span>(М. Стельмах).
Рік з дванадцяти місяцями
Нещодавно я проходила повз вулиці свого дитинства. У мене проминули усі спогади мого дитинства. Я згадала усіх своїх друзів, різноманітні ігри, дитячій сміх та подерті коліна. Я на це все дивилась і згадувала що ці всі будинкі мені здавалися дуже височезними. А зараз, я розумію шо це звичайнісінькі п'яти-поверхові будівлі. В дитинстві вони були дуже гарними, де були дуже гарні клумби з квітами, де всі діти в них любили ховатися під час гри у хованкі. А зараз цього немає, а є наполовину пусті старі квартиркі, бур'яни. Але я дуже рада то що в мене було дитинство у такому затишному дворі.
Ответ:Дощ наздогнав нас. Перші краплі його навшпиньках йдуть по запорошеній дорозі, ніби вислана тільки розвідка. Здається, що це тільки проба дощу. Але ось вже шумно, суцільною стіною кинулися головні сили.
Дощ бушує над полем. По дорозі біжать пінисті струмки, неначе наслідують бурхливі річки. Вітрове скло заливають суцільні пінисті потоки, а дах фургона гуде, як великий барабан. Але літній дощик не те, що восени. Він йде відразу, так само як і почався.
Умиті поля дихають глибше. На вусатих колосах ячменю, як алмазні підвіски, виблискують крапельки вологи. Попереду, над дорогою, встає кругла семиколірна веселка, немов святкові ворота.
Объяснение:
Дуже приємно спілкуватися з ввічливими людьми. А кого ж можна назвати ввічливим? У першу чергу того, хто опанував основні правила культури поведінки. Усім відомо, що вітатися, показуючи свою неприязнь, дуже нечемно, а ще гірше не відповідати на вітання. Вихована людина не повинна передавати свій поганий настрій іншим. А відчуття тактовності, передбачення негативної ситуації й запобігання її виникненню — домінуючі риси порядної людини. Недарма в народі кажуть, що культурна людина, мов весняне сонце, не тільки приносить тепло, а й веселить душу. Вихована людина з повагою ставиться до своєї родини, до свого роду.
Неможливо бути люб'язним та ввічливим на побаченні й брутально поводити себе вдома чи в школі. А освіченість — провідна риса сучасної людини.
Сподіваюся, що у найближчому майбутньому невихованих людей буде все менше.
Демокріт сказав: «Ввічливі люди бувають не стільки від природи, скільки від тривалих вправ». Тобто, щоб стати вихованим, треба багато працювати над собою.
