Земля – це наш рідний дім. Тому зв’язок людини з природою, безумовно, особливий. На цій землі зросли наші прадіди й діди, батьки, брати та сестри. Це наше багатство, яке століттями оберігали й боронили. Тоді розуміли, що на любов земля обов’язково відповість взаємністю. Та за вікном двадцять перше століття – час нанотехнологій і кам’яних джунглів. З приходом таких змін у природі втратилася певна рівновага. Людина відчула себе хазяїном, паном і навіть володарем Всесвіту. Вона знає, що добре, а що погано. Проте не все так просто. На порозі стала екологічна катастрофа. Забруднення водойм, вирубка лісів, викиди токсичних речовин у повітря – це найменший перелік проблем, які з року в рік накривають Землю. Безвідповідальність людей вражає. Вона вже призвела до Чорнобильської катастрофи. А що далі? Скалічена земля, скалічені долі. Куди не глянь – занедбані села, вирубки, болота на місцях, де колись протікали могутні ріки. Все змінилося. Люди поступово перетворюються в роботів. Усі живуть за принципом: моя хата з краю. Аби тільки не чіпали. А свою байдужість перед природою пояснюють постійною зайнятістю. Прикро, що обурюються тільки тоді, коли змінити нічого не можна, коли вже край. Але невже не видно, як природа просить про допомогу? Вона хоче дарувати нам свою любов, ніжність, тепло. Вона хоче знову усміхатися на повні груди і не відкашлювати шкідливі речовини. Невже потрібно знищити, щоб потім знову довелося відроджувати? Треба почати зміни з себе, з кожного. Варто переглянути своє ставлення до матінки-землі, бо іншого такого шансу вона нам не дасть.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/27733605#readmore
Лісники лісник далеко
далекий далеч високо
височина вись вчора
вчорашній кінь поні
зебра перехід метро
ходжу малюнок восени
мальований зоопарк
арена осінь
осінній
(Малювати, ходити - я не впевнена , куди записати в 1 чи 3 ст., вони мають закінчення -ти, але неозначена форма. )
Та не однаково мені,як Україну злії люди присплять,лукаві,ів огні її,окраденою збудять.
Не однаково(обставина)мені(додаток),Україну(додаток) злії(означення)люди(підмет)присплять(присудок),лукаві(означення),в огні(обставина) її((додаток),окраденою(означення) збудять (присудок).
Та(сполучник) не однаково(прислівник) мені(займенник),як Україну(іменник)злії(прикметник)люди(іменник) присплять(дієслово) лукаві(прикметник) і(сполучник) огні(іменник) її(займенник) окраденою(прикметник) збудять(дієслово).
Осене, красуне моя золотава, як схожа ти на ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у поріділому лісі. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Як рано до нас прийшла, люба осене! Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Чорнобривці, нагідки, жоржини, залишайтесь такими ж свіжими та яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо цупким сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай і смійся частіше. Синє море, залишайся лагідним і теплим якомога довше!
Одного осіннього ранку несподівано почався дощ.Спочатку він був дрібний.Я спостерігала за дощем,але раптом...Він став сильнішати,насунулись сірі хмари.Коли злива закінчилась,настала прохолода.І знову стало сонячно,світло...
