Ми розмовляли один з одним спостерігаючи за пташками.
Відчувши нездуження вона викликала швидку.
Несучи підручники вона мріяла скоріш дістатися дому.
Читаючи цю книжку вона їла яблуко.
Підписуючи важливі документи, він ще раз, швидким поглядом, перечитував текст.
Закривши двері вона пішла до школи.
Прислівник утворений від числівника суфіксальним способом за допомогою суфікса -чі - тричі<span>.
</span>Прислівник, утворений від прислівника суфіксальним способом
- біло – білесенько.
Прислівник утворений від прикметника з<span>а допомогою суфіксів </span>–о, -е<span>: </span><span>тихий – тихо, важчий – важче.
</span>Тихо<span> рипнули двері з </span><span>кімнати. Дівчинку тричі оперували.</span>
Листячко , листочок , листяний
гарбузовий , гарбузово
камінний , кимінчики , закаменілий
дорогою, дорожній , доріжка
Осінь -це найкрасивіша пора року.Її краса приваблює усіх ,вона дуже чудова хоча і холодна дуже.У вересні всі діти починають вчитися також починаються дощі,а у жовтні усі листя починають жовтіти червоніти і цей період дуже красивий і незвичний.У листопаді листя починає падати на землю.У листопаді усі діти у школі і ноді збирають ці листя и починають фотографуватися з ними.Мені дуже подобається осінь тому що вона прекрасна та чудова.
Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували
,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало
про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна
дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і
обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями
завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який
дав хтось с прохожих....Вона так обережно його тримала,як самий
найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона
і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І
віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и
заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели
до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона
втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила
залиши свою адресу....<span>пізніше я дізналася,що батьків позбавили
батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача
схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила
квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не
впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і
сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй
подарувала цуценя))))</span>
