Я череду у полі доглядаю ,цілісіньку ніч не спочиваю
Сашко впіймав велеченьку рибку
Я знайшла на вулиці малюсінького і бруднюсінького кошеня
СТАРЕСЕНЬКИЙ ВЧЕНИЙ СИДІВ НА ПЕНЬКУ
ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ -ЦЕ ГАРНО
А) Двадцять другый, двадцять другого
б) Симнадцятый симнадцятого
В) висимдесятый висемдысятого
г) мильйонний мильйоного
Я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного гулу.Кинувся до вікна. Крізь світанковий морок побачив, як гойдаються дерева під могутніми ударами рвучкого вітру. Почув, як важко й нестримно стугонить море. Уночі почався шторм.Заснути я вже не міг. Я люблю море завжди, а надто, коли воно штормить. Одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися штормом.Ледве діждався, поки повставали тато й мама. Мама почала готувати сніданок, але мені не терпілось. Коли спішиш, то й п’ять хвилин здаються тобі вічністю.Під яскравим ранковим сонцем, під зовсім чистим, без жодної хмаринки небом від берега і до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося море. Гналися одна за одною високі хвилі. Вода була в одному місці<span>темна, в другому — сіро-зелена, а в третьому — чорно-синя. Коли по ній пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко міняла свої кольори. Схоже було, ніби поверхня води знизу, з самих морських глибин, освітлюється різнобарвними вогнями.Бувають шторми з чорним низьким небом, з важкими кошлатими хмарами, з густими й холодними дощами. Тоді море — темне, люте і неприступне.А це був сонячний шторм. Сонячний і іскристий. Вода манила до себе. Хотілося роздягтись і кинутись в оту веселу, дзвінку водоверть.Водночас два предмети привернули мою увагу. Перший — то парусник, що йшов з моря. Я впізнав парусно-моторну шхуну «Зоря», вона часто погойдувалась у бухті на якорі або на тросах біля причалу. Але зараз цей парусник, немов велетенський птах з білими крилами, стрімко мчав до берега. Вітер і хвилі гойдали його, клали на обидва борти, він занурювався носом глибоко у воду, провалювався серед хвиль так, що було видно лише вершечок клівера, а згодом знову вискакував на гребінь хвилі і линув-линув на всіх парусах.<span>Друге, що привернуло мою увагу, був собака. Великий каштановий собака з красивим пухнастим хвостом. Він стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на парусник</span></span>
Кли́чний або зверта́льний відмі́нок чи вокати́в (лат. vocativus) позначає звертання до певної особи чи предмета. Кличний відмінок посилює стилістичні функції звертань.
Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині.
У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного відмінка:
Називний відмінок, або номінатив (лат. nominativus) відповідає на запитання «хто?», «що?». Отже ГОРОХ так і залишиться гороХ
Ходжу - [х о дж у] 5букв , 4 звука .
Джерело - [дж е р е л о] 7б, 6з.
Піджак - [п' і дж а к] 6б,5з.
Джаз-[дж а з] 4б,3з.
Продзвеніти-[п р о дз в е н' і т и] 11б,10з.
Дзенькати-[дз е н' к а т и] 9б, 7з.
Дзеркало-[дз е р к а л о] 8б,7з.
Дзеркальний-[дз е р к а л' н и й] 11б, 9 з.
Дзвінкий-[дз в' і н к и й] 8б,7з.
Гудзик-[ґ у дз и к] 6б,5з.