Кто был автором " Слова о полку Игореве"? Никто не может ответить на этот вопрос. Может быть, монахом, а может, воином. Создается впечатление, что он поведал о том, что видел лично на Руси К тому же, дал оценку происходящему. Восхищаясь князем Игорем, собравшемся в поход, несмотря на знамение, автор порицает его за чрезмерную гордость и честолюбие : " О, далеко залетел сокол, птиц избивая,- к морю. Игоря храброго войска не воскресить". Вся дружина княжеская погибла.
" Слово" отличается стройной композицией, великолепным языком. Автор - грамотный, умеющим красиво излагать писатель.. Героиня " Слова" Ярославна " кукушкой безвестною рано кукует", Игорь с сыновьями , брат его сравниваются с яркими солнышками.
Неизвестный литератор демонстрирует в своем произведении связь между природой и человеком. Степь становится черной, когда князь попадает в плен, Ярославна поднимает глаза к небу, говорит, плача, с ветром, с солнцем молится, надеется на спасение . Становится понятно, что пишущий любит Землю и говорит с нею на одном языке.
Ясно, что автор гениальной поэмы был патриотом страны, в которой жил, потому что сочувствует героям, , о которых пишет. Ему больно наблюдать за враждой князей, поэтому он призывает к тому, чтобы конфликты закончились : " Вы ведь своими крамолами начали наводить поганых на землю русскую... Из-за усобиц ведь настало насилие от земли половецкой". Ярослав, князь киевский, просит всех закончить войну. Мне кажется, что автор " Слова" его поддерживает.
Я не могу сказать, кто написал поэму: воин, сельский житель, церковный служитель, сам Ярослав, Боян. Но я уверена в том, что это был мудрый человек, думающий о единстве государства. Это был талантливый писатель, неравнодушно относящийся к жизни , а потому и передавший нам свое представление о событиях, свидетелем которых был. " Слово о полку Игореве " - бессмертное произведение, несущее свет, тепло и добро всем людям.
В одной деревне жил старик со старухой. Когда они поженились, у них уже было по дочке. Мачеха не любила старику девочку, заставляла ее работать, и ничем старухе нельзя было угодить. А девушка была добрая и трудолюбивая, но старуха ее все равно ненавиела. Старухиина же дочка была ленивая и глупая, но та дочке все прощала и работать не заставляла.
Решила мачеха совсем сжить падчерицу со свету. Заставила старика увезти падчерицу зимой в дремучий лес. Запряг старик лошадь, посадил свою дочь в сани и повез в лес, где и оставил девочку под сосной.
Сидит девочка на снегу, замерзает. Подошел к ней Морозко, дунул на нее холодом и спросил: «Тепло ли тебе, девица, тепло ли тебе, красная?». Девочка была вежливая, поэтому ответила: «Тепло, Морозушко, тепло, батюшка», хоть и замерзла вся. Морозко три раза дул на падчерицу, а она все терпела и отвечала, что ей тепло. Сжалился Морозко над ней, укутал собольей шубой, дал ей богатые подарки.
А мачеха думает, что падчерица погибла. Послала она старика в лес мертвую дочь забрать. Старик поехал в лес и привез дочь в шубе соболиной и с сундуком драгоценностей.
Наутро отправила старуха свою дочку на то же место в лесу - и ей подарков захотелось. Мачехина дочка была невежливая, нагрубила Морозко и не только не получила подарков, но и замерзла насмерть. Когда узнала об этом злая и жадная старуха, стала выть-голосить, да поздно было.
Базарову очень тяжело со своими родителями.Ему скучно, и грустно, и тяжело.Единственное что ему хочется от родителей-это чтобы они оставили его в покое и не мешали работе
Точно я сказать не могу ,не читала ,но я тебе дам подсказку,которую ты должен(а) запомнить на всю жизнь:тема это о чем,идея зачем.
<span>Поразмышляй зачем написана эта сказка ,что хотел выселять и чему хотел нас научить автор этой сказки ,в данном случае народ</span>
Про повість Вольтера "Простак" <span>Повість “Простак“ була написана Вольтером у 1767 р.</span> <span>Дія повісті "Простак" повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.</span>Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість. <span>Найголовніші риси головного героя – здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака, не позначена<span> тавром</span> лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми, опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.</span><span> </span><span>Ідейний зміст повісті<span> Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею.</span></span> <span>Головна суперечність твору: "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації).</span> <span>В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають".</span> <span>Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).</span> <span>Головна сюжетна лінія<span> — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів.</span></span> <span>Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.</span> <span>У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".</span>Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.<span>Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім.</span>