Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.
По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.
<span>я дуже люблю читати. Мені подобається переживати пригоду кожного героя. Завжди цікаво порівнювати свої твори до авторів. Перша книга, що я прочитала була збірник казок світу. Де звірі можуть розмовляти як люди. А ще можна побачити лісовика або наткнутися на хатинку Баби-Яги. І до тепер я люблю казки щось таке чарівне щось таке не звичайне. Моя любима казка " Аліса в країні чудес".</span>
Текст-опис улюбленої осінньої квітки:
Моя улюблена осіння квітка - чорнобривець. Ця рослина дуже гарна та запашна. У наших широтах вона цвіте з червня до жовтня. Сама квітка жовтенька та дуже пухнаста через складне суцвіття. А її листя тонке та довге.
Чорнобривці - народний символ України. Цю квітку оспівували у піснях, описували в казках та художніх творах. Моя бабуся завжди сіє чорнобривці у своєму саду. Мабуть, саме тому я так люблю ці квіти.
Картина Володимира Орловського "Дніпро" - це натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність. Присвятив картину Володимир Орловський українській природі, її чарівній, неповторній о красі. Тепла тінь огортає при першому погляді на картину, а далі заворожують душу далекі сонячні степи і блакита вода Дніпра з його обривистими берегами. Чим пильніше дивишся, тип сильніше починаєш бажати стати на звивисту доріжку, погладити рукою ніжно зелену, уквітчану ромашками, траву, привітатися з щирою українською дівчиною, у довгій спідниці та з вінком. Далі підійти до стін церкви, що тільки куполами вигляда з-за лісу і ніби тоне у зеленому розмаїтті. Як тонко автор передав всі порухи природи, як майстерно він втілив у картину всю красу Дніпровських вод. Ця картина заслуговує найбільшого визнання.