<span>Про Батьківщину та патріотизм. Про рідну мову, українську пісню
Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.
Сенека</span><span>Мила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий.
Г. Державін</span><span>Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Д. Байрон</span><span>Хто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству.
В. Бєлінський</span><span>Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших.
Д. Лихачев</span><span>Багато хто схильний плутати два поняття: «вітчизна» і «ваше превосходительство».
М. Салтиков-Щедрін</span><span>Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна».
Цицерон</span><span>Забудеш рідний край — твоє всохне коріння.
П. Тичина</span><span>Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни.
В. Распутін</span><span>Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом.
Ч. Айтматов</span><span>Де немає свободи, там немає і вітчизни.
П. Гольбах</span><span>Задля батьківщини треба жертвувати навіть славою.
Латинське прислів’я</span><span>Хто батьківщині добре слугує — вельможних предків не потребує.
Французьке прислів’я</span><span>В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.
Л. Костенко</span><span>В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Т. Шевченко</span><span>Вітчизна — ось і альфа, і омега!
Д. Павличко</span><span>Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
І. Світличний</span><span>Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна.
В. Сосюра</span><span>І дим батьківщини солодкий.
Овідій</span><span>Кожному мила своя сторона.
Г. Сковорода</span><span>Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну.
В. Сосюра</span><span>Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко</span>
Мы можем научится морали Лиса.Именно он вынес ее нашему главному герою,а именно:мы должны дорожить своими друзьями и близкими,ведь однажды можем потерять их.
Все знают,что в конце рассказа Маленький принц погиб от Змея,он попал не телом,а душой к соей Розе.
Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Героєм його невеликого оповідання «Лось» є саме ця велика й красива тварина, що живе у наших лісах. Лось був старий, тому, мабуть, він і провалився в ополонку. Він спробував вибратися, та марно. Лось «усіма чотирма ногами спробував доштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і він вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу».
Тварина могла б загинути, якби не два брати-підберезники. Вони були на березі річки і побачили великого старого лося, що борсався в ополонці. Хлопчиків вразив розпач, який «струменів увсебіч» з очей лісового велетня. Ризикуючи життям, хлопчики допомогли лосеві. Старший з брат
<span>Сулейман-умный,справедливый правитель)..Добрый и
всегда делает,как подсказывает ему сердце, но иногда заблуждается в
своих мнениях..Но у него есть люди, близкие,которые ему помогают..)
</span>
1) Збірка коротких оповідань.
2) Елементи містики
3) Передмова - обьеднання циклу.
4) Використання народних мотивів
5) Жанрова різноманітність.
