Образ Лукаша в драмі Лесі Українки реалістичний. І мова, і поведінка, і зовнішній вигляд — все це типові риси поліського хлопця, все це відповідало поліській дійсності. Однак Лукаш і не такий, як усі. Від природи він наділений поетичною душею, музичним хистом. І це відразу відчула й оцінила лісова царівна Мавка. Але, на жаль, Лукаш не відзначається цільним характером, не зумів надовго зберегти свій поетичний порив. Він має співучу душу, але не розуміє, не вміє зберегти скарбів своєї душі. «А що воно таке?» — питає він Мавку про ті скарби.Драматизм образу Лукаша — в його роздвоєності, в його нерозумінні самого себе, в неусвідомлені справжнього щастя, мети життя. Під впливом обставин в’яне цвіт його душі, засмоктує буденщина. Він сам топче дивоцвіти, які розцвіли весною. Роздвоєність натури Лукаша відбилася і в його мові. Спочатку, коли він був під впливом поетичної душі Мавки, своєю красою його мова наближалася до мови Мавки. Звертаючись до коханої, він говорить: «Я вберу тебе, мов королівну, в самоцвіти!» З огрубінням характеру грубішає мова Лукаша: «Ах, дай спокій! Не маю часу… Мати все гризуть за тебе!..» — відповідає він Мавці. Коли ж вона попросила Лукаша заграти на сопілці, він каже: «Ет, не пора мені тепер грати». До Мавки звертається ще й такими словами: «Тепер уже почнеться дорікання». Та дівчина не дорікає коханому, ні в чому не звинувачує його, не шкодує, що покохала саме такого, бо «іншого вона б не покохала». Мавка тільки сумує, що Лукаш «не може своїм життям до себе дорівнятись».За зраду Лукаш тяжко карається — Лісовик перетворив його на вовкулаку. Мавка рятує коханого — і до того приходять прозріння і каяття. Але надто пізно. Він не може повернути втраченої коханої.<span>Від образу Лукаша невіддільна постать його Долі. Це загублена Доля, яка колись супроводжувала щастя юнака. Наче морок по гаю, блукає загублена Доля, шукаючи стежки до минулих днів. Але стежки позамітало снігом, залишився тільки гіркий, хвилюючий спомин. Образ Долі надзвичайно драматичний, він викликає особливий смуток, жаль за втраченим великим щастям, яке ніколи вже не повернеться.</span>
в наш час дуже багато зла! Люди хочуть Бути хитрими та користливими. Заздрять один одному. З злом треба боротись - робити та створювати свiт кращим, хоча це дуже складно. Адже зараз з дитинства батьки вчать дітей " давати здачі" грубить на непристойну прведінку. Також вчать бути хитрими і щоб саме "моя" дитина була кращою. В школі діти не гідно поводяться з вчителями, і можуть казати різні слова. Адже так егоістично виховують батьки з раннього віку. Треба боротись з такою поведінкою і дітей і батьків. Проводити різні тренінги, виховні години та інше. Адже ставши дорослим, кожен з них стає дуже хитрим та байдужим до інших. На роботі, хоче "підставити" свох колег, щоб здаватись кращим. Перед керівництвом ділитись чужими ідеями ( видаючи за свою). Вести неяесний бізнес, обманювати й дурити інших та багато іншого. Все залежить від кожного з нас. Давайте будемо добрішими один до одного! І цим зробимо сві кращим!
Хм. на русском можно? я конешь понемаю,но другие не поймут..
Крижинка кружляе в танці
хмара пливе по небу
дощова краплина літає в повітрі
1)З морем сперичалася зима
2)Син оповідачки знайшов у стіні рукавичку, у якій знаходилася фотографія двох доньок того німця.