Лiтак, лiтаючий лiтаючого
УЧИСЬ НА ЗДОРОВЬЕ!
Одного разу мени приснився дивний сон..Я йшла зи школи додому, а меня зустрив сильний дощ.Я дуже злякалась.Бо я в дома забула свою улюблену парасольку.И раптом я побачила великй каштан,який вкрив меня вид дощу.Дякую тоби каштане..Ти дийсно символ нашой столици.....
Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито
різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість
відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої
вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я
намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися
людиною.
Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало
переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо
нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій
реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у
реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/25946361#readmore
сто сорок пять, восемьсот шестьдесят семь, девятьсот тридцать один, двести девяносто восемь.
Я дуже люблю читати, від кожної книги в мене мороз по кожі, бо вони дуже цікаві, дивовижні. Та найбільш цікава це книжка Роальда Дала "ВДВ (Великий Дружній Велетень) ". В цій чудовій книжці описується про дівчинку з приюту, яка випадково попала до світу велетнів впавши у мішок гіганта. Для ВДВ спочатку це було дуже несподівано, людей в світі велетнів ніколи не було. Він з дівчиною дуже здружився, тому намагався її зберегти в його безпощадному світі людожерів, бо гіганти ненавиділи людей і хотіли дівчинку з'їсти. В результаті дівчина стала жити в сім'ї королеви, а велетень став приходити у гості до своєї маленької дівчинки.