У меня есть за картиной. мб переделать можно
Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я)
Вибілювати зуби - усміхатися.
Тебе-займенник, мужн--именнык, покине-диеслово, крыл-прыкметнык, байд--именнык, пидступ--диеслово, душа-именнык, обмил--диеслово, знайды-диеслово,безимен- прыкметн,могил,солдата---именныкы, и--сполучнык, вичный-прикметнык, вогонь-именнык, що-сполучнык, над-частка, ным--займеннык, пломение-диеслово. коли--прысливнык.
.
Складне, повне, неускладнене,розповідне,неокличне,двоскладне, поширене.
