Прийшла весна , співають пташки ростуть перші квіти зеленіє травичка.Але цій красі не буде повністю холодний зимовий вітер.
І гарні листочки та травичка покриваються інеем.Але весна не здаеця вона просить сонечко світить та розтоплюе холод .Ось так весна перемагав у бою холодну та сувору зиму
Тому,що там в кайдашеві сім"ї всі билися і ніхто не міг порозумітися.
діти не хотіли слухатись батьків,а батьки не хотіли прислухатися до дітей.
тому і все так пішло.
якби батько не пив все би було по іншому,якби батько закликав всю сім"ю до церкви в хаті б такого не було був би спокій і мир.
а так вони не могли порозумітися.
ЛИЖНІ ЗМАГАННЯ
Я прокинувся рано вранці, на вулиці все було покрите сніжною ковдрою. На моєму вікні мороз намалював дивні узори. Сьогодні важливий день, нагадав я собі і почав збиратися.
І насправді, сьогодні був важливий день, день лижних змагань.
І ось я прибув до місця проведення. Тут зібралося багато народу, було дуже людно. Серед них вболівальники, родичі учасників і просто охочі поспостерігати за цим дійством.
Учасники змагань уже почали збиратися біля старту. Їх було 20 чоловік. Серед них я помітив чоловіка років тридцяти п'яти. По його обличчю можна було зрозуміти, що він налаштований на перемогу. Тут були учасники різного віку, приблизно від 14 і до 40 років. Я себе заспокоював і налаштовувався на перегони.
Нарешті почався відлік "три, два, один!", попереджувальний гудок і гонка почалася.
Я був в трійці перших, але несподівано мене з двох боків обігнали дівчина 18-19 років і якийсь чоловік. Я продовжував в тому ж темпі, але коли мене обігнала якась жінка, я вирішив, що треба прискорюватися. Раптово позаду почувся скрежет, хлопчик 14 років впав, його занесло на повороті. На мене нахлинула хвиля переживання.
І ось ми вже проїжджаємо п'яте, останнє коло. Шість учасників вибуло зі змагань, нас залишилося 14. Я йшов в першій п'ятірці, раптово всі почали прискорюватися. Я зрозумів, незабаром фініш. Мене обганяли зі всіх сторін, я не міг зосередитися, я почав прискорюватися. Їхав дуже швидко, сам від себе такого не очікуючи, я переганяв своїх суперників. Раптово пролунав гудок, я зрозумів, це гудок для переможця. Всередині мене щось неначебто вибухнуло, я був першим, цей гудок був для мене, я був переможцем. Емоції переповнювали мене, я був неймовірно радий, не очікуючи сам від себе такого, я був приємно вражений. Мене привітали, подарували медаль, квіти, мені аплодували, я був щасливий.
Такі моменти у житті незабутні. Всі ваші перемоги чи поразки це певний урок у житті. З перемогою у лижних змаганнях я зрозумів, що ніколи не треба сумніватися в своїх силах, навіть коли ти думаєш, що все скінчено.
Якби б я потрапила до країни яян я б познайомилася з усіми жителями цієї країни.Я б допомогла тому,кому було тяжко зробити те що вони не можуть.Я б побачила все чого немає в інших країнах.Мені б сподобалось у цій країні!
После этого лось погиб,но в детях остался бы образ утопающего лося.Дедушка мог бы объяснить детям,чтобы они не печалились,ведь они почти спасли его.Он мог бы их заверить,что они добрые дети и будут хорошими людьми в будущем.