Мар"ян - ка, Дем"ян - ко, ва - лер"ян - ки.
[з д а й е т' с' а], [в а ж к о], [д о ш ч], [б а б у с' а], [м' й а к и й]
Адресу своєї рідної домівки ви запам'ятаєте назавжди.
Якось йшли ми з Мишком з школи. Дивимося а навкруги такі краєвиди аж очі розбігаються, але раптом бачимо на подвір'ї як могутній яструб хоче на курча напасти. Ми швидко знайшли маленьку палицю (щоб не зашкодити птаху) й почали яструба від курча відганяти. А курча аж тримтить від страху. Бачимо а ворог не відступає, тому Мишко побіг за господинею... Віддячила нам тітка Лариса (так звали господиню) пиріжків дала, ласощів різних.
Але ми не цьому раділи.