Тобі, вишивко, завжди дають перевагу у сучасній моді.
Моя кмітливість, мамо, допомагає мені у навчанні.
Що ж, друже, прийми моє вітання.
-Привіт,Олег!
-Привіт,Андрій!
-Як справи у тебе?Що нового?
-У мене все добре.Я в чора ходив у кінотеатр дивитись фільм.
-Ясно.А я в чора грав з друзями у футбол.Ми чудово розважились.А який фільм ти дивився?
-Я дивився фільм "Сам у дома 2".Це смішний та цікавий фільм.
-А фільм тобі сподобався?
-Так. А які фільми ти любиш ?
-Я люблю пригодницькі фільми.Вони дуже цікаві.
-Мені пригодгицькі фільми теж подобаються.
-Добре, Олегу.Я вже маю йти до дому .Бувай!
-Бувай,Андріє!
Подумой хорошенько много чего можно написать
ЛЕГЕНДА ПРО ВИШНЮ<span>
Пишається весною рясним білим цвітом, а літом смачними червоними ягодами кожне українське подвір’я, адже «садок вишневий коло хати» (Т.Шевченко) і цвіте там «мамина вишня в саду» (Д.Луценко).
Люблять і шанують у нас вишню, як матір (за М.Крищуком):
Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до помочі і доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.
І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
– Видиш ня (бачиш мене, авт.), донечко? – шепотіли люблячі уста. – Виш ня, доню?
З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті. </span>
Ответ:
Світло треба берегти! Бо еслі світло не берегти то, не буде світла. Ми не сможем делать домашне завдяня. Бо лампа настольна не буде робити.
Объяснение: