Могу ответить только на 1, 3, 4.
1. Події відбуваються в ніч перед різдвом.
3. Дівчата й парубки збираються йти колядувати по хатам. Це явище приблизно здійснюеться так: люди беруть великі мішки, та співають заходячи у кожну хату. До, або після цього вони катаються на санчатах та у сніжки.А потім стають у коло, водять хараводи та хтось у центрі кола танцює, співає, або розказує вірші.
4.Чорт шкодив ковалеві, тому що той намалював картину, де він (чорт) стояв у центрі, а люди били його та ганяли. На це, чорт і образився. Та пообіцяв відтоді мстити ковалеві.
Твір складається із 12 розділів, та підрозділів, схожих на новели кожен з яких має свою ітригуючу назву
Історична повість "Захар Беркут" (тема — боротьба українського народу
проти монголо-татарських загарбників у XIII ст.; ідея — саме народ є
рушійною силою історії).
II. Протистояння героїв повісті — представників двох таборів (мирні
жителі карпатського села Тухля і Захар Беркут — монгольські загарбники і
зрадник боярин Тугар Вовк):
1. Головний герой повісті Захар Беркут (найстарший, найдосвідченіший у
Тухлі; значення прізвища — волелюбний, мудрий птах; має великий життєвий
досвід; відчуває власну відповідальність за долю рідної землі; на його
боці — правда, любов, Бог, громада, навіть природа).
2. Боярин Тугар Вовк (хижа, пихата людина, має намір володіти землями
Тухольщини і поневолити її людей, заради цього йде на зраду; від нього
відмовляється навіть рідна дочка; він загинув разом з монголами;
заслуговує на презирство).
3. Монгольський воєначальник Бурунда (лютий, жорстокий загарбник;
звірячий характер виявляється у ставленні не тільки до мирних жителів,
але й до своїх вояків; розум, сила, хоробрість послуговують злу,
руйнуванню, смерті).
ІІІ. Утвердження всеперемагаючої сили народу (сила любові до рідної
землі, мудрість, народна єдність — ось що допомагає вистояти у
найстрашніші часи випробувань і лихоліть).
Показати як жили козаки та діти у козацькі часи.
По объему дума больше исторических балладных песен, которые, как и с давним дружинным эпосом («Слово о полку Игореве» , старинные колядки, былины) , имеет генетическую связь. В структуре Д. является более или менее выраженные три части: запев («заплачка» , как называли кобзари) , основной рассказ, окончание. Стихосложение Д. неравносложное, астрофичное (без разделения на строфы-куплеты через изменчивость порядка рифмовки) , с интонационно-смысловым членением на уступы-тирады, в пении начинается криками «ой» , а завершаться «гей-гей» .
Своей стихотворной и музыкальной формой думы представляют высшую стадию речитативного стиля, развитого ранее в причитаниях, из которых думы переняли некоторые мотивы и поэтические образы. С причитаниями думы роднит и характер импровизации. Длинные рецитации дум переходят в плавные, меняющеися формы. Каждый кобзарь перенимал от своего учителя образец рецитации в общих чертах и создавал свой отдельный вариант мелодии, под которую рецитует все думы своего репертуара.
Пение дум требует особого таланта и певческой техники (поэтому думы сохранились только среди профессиональных певцов) . Доминантный элемент Д. — словесный, а не музыкальный, и формируется он в определенной мере импровизационно, поэтому рифмы часто риторические. Рифмы в Д. преимущественно глагольные. В поэтике характерны развернутые отрицательные параллели (чаще всего в запеве) , традиционные эпитеты (земля христианская, тихие воды, ясные звезды, мир крещеный, каторга басурманская, тяжкая неволя) , тавтологичные высказывания (хлеб-соль, медвяно, январь-мать, пьет-гуляет, богатеи-сребреники, волки-сироманки, турки-янычары) , коренословные (пеший-пехотинец, стонет-проквиляе, жить-проживать) , разнообразные фигуры поэтического синтаксиса (риторические вопросы, обращения, повторы, инверсия, анафора т. д.) , традиционные эпические числа (3,7,40 и др.) . Стиль Д. торжественный, возвышенный, чему способствует использование архаизмов (златоглавом, глас, аще, рече, ноге, руке) . Эпичность и торжественность Д. усиливается ретардациями — замедлением рассказа через повторение фраз-формул. Д. — это казацкий эпос. Наиболее интенсивно развивались в период борьбы а турками, татарами, поляками, русскими и др. <span>
</span>
