На мою думку - кожна людина прагне адекватних умов життя, щоб повноцінно працювати, створювати сім’ю, народжувати дітей. Ці важливі рішення в житті людини потребують почуття безпеки та захисту з боку країни. Людина хоче мати певні гарантії, що частину піклування про неї візьме на себе держава, куди людина справно сплачує податки.
На жаль, так склалося, що певні країни переживають не найкращі часи. Влада не намагається навіть зробити вигляд, що їй не байдуже до своїх громадян. Більшість громадян буквально балансують на грані виживання. Маленькі заробітні плати при великих вимогах, відсутність соціальних гарантій при повному свавіллі роботодавців, непомірні ціни на продукти та інші речі просто примушують людину дивитись в сторону інших країн, де все здається кращим.
<span>
<span /></span>
- О ні! Що ти накоїв? - звертається Оленка до Петруся.
- Тссс....! - каже Петрусь.
- Ти розбив улюблену вазу Галини Андріївни!
- Я заре все швиденько приберу. Тільки ти нікому не кажи.
- Не казати! Галина Андріївна сама помітить, що її улюблена ваза зникла.
Ось заходить у клас Галина Андріївна.
- Що тут сталось? - запитує вона.
- А це Петрусь розбив вашу улюблену вазу. - каже Оленка.
- Вибачте! - каже Петрусь.
- Нічого страшного. - каже Галина Андріївна - я всеодно хотіла змінити її.
І в Петруся на душі стало легше від заспокоювання.
Осене, красуне моя золотава, як схожа ти на ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у поріділому лісі. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Як рано до нас прийшла, люба осене! Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Чорнобривці, нагідки, жоржини, залишайтесь такими ж свіжими та яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо цупким сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай і смійся частіше. Синє море, залишайся лагідним і теплим якомога довше!
