Якщо ти чиниш зло в ім'я добра - це добре. Але платити за це зло будеш тільки ти. Це як врятувати Всесвіт, але після цього тебе катуватимуть. В ім'я добра немає зла, є тільки дії непідвладні долі. Якщо вбив людину аби врятувати десять безневинних, то це буде правильно, але переживати провину будеш ти. Так, воно таки виправдене, але тоді, коли зло не перевищує добро у тому рішенні яке ти приймаєш.
Чинити зло в ім'я добра - це готовність до втрати власної людяності і доброти. Люди переживають по різному власні поразки. Ті, що не відчувають відповідальності можуть бути людьми? А якщо зло приносить добро, то чи є воно злом? Чи стає добрим початком? Ми виправдаємо зло, але від цього виправдання самі потерпатимемо.
РАНІШЕ ГОВОРЮ ЩО ПЛАН НАПИСАНИЙ ДО СКОРОЧЕНОЇ ВЕРСІЇ ТВОРУ
1 вони знову
2 зустріч софійки з колишнім сусідом
3 пртготування до весілля
4 намисто на щастя
5загаткова шафа
розмова з Вадимом
проклятий рід
фото з тітонькою сніжанною і юнаком
дивний хлопчина на фотографії
розмова з Сашком
наречений сніжанни
зникнення коралей
підозри софійки щодо сашка
подорож в минуле
похід до валентина
як софійка по дорозі додому стала свідком неприємної розмови
знову подорож в минуле
як софійка розглядала незнайомця
маленьке містечко
відмінення весілля
тип який продав коралі
візит бабусі
розмова між гордієм кулаківським і данилом міщенком
знову страшні звуки
спостереження софійки за фотосесією
пропозиція мішель до юзі
як мішль з юзьою приїхали додому
папа юзефи
як мішеля взяли у кайдани
відьомин ставок
патлатий чоловік з мольбертом
як сімя розглядала старі фотографії
як батько юзефи покарав її
пустельник
чому ставок називають відьомним
добрий сашко
новий спосіб економити
історія міщенківського лісу
історія дідового роду
проникнення до дивної кімнати
страшні звуки
прозора дівчинка
як софійка наніч залишилася в оселі якова кулаківського
підозри сашка
гнів софійки на себе
як старий старець дав намисто бабі клаві
як софія потрапила на обід до кулаківських
як толик наполягав продати хату
як толик взнав що в підвалі живе його дід
як софійка поїхала до києва
знайомство софійки з дівчинкою ірою
як софія дізналася що іра дочка міщенка
як софійка повернулася з києва і поспішила до каті
погана прикмнта
як почалася гроза
страшна смерть каті і її родичів
подорож в минуле
як софійка врятевала сімю
як сашко покликав софійку на зустріч
як софійка застала валентина і його сина
нова новина від вадима
Відповідь:
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
У дитячі любі роки.
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци,
Таємницею укриті.
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
Я дивилась на малюнках
Не на гордих переможців,
Що, сперечника зваливши,
Промовляли люто: „Здайся!”
Погляд мій спускався нижче.
На того, хто розпростертий.
До землі прибитий списом,
Говорив: „Убий, не здамся!”
Пояснення:
З дитинства Леся Українка любила історію. її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але більш за все вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не таємничі принци й королівни, не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою емер ті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами.
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим одноліткомАвтор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу. На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
<span>Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..." Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей</span>
<span>Пророкування Андрія Первозванного про заснування Києва відбулося в </span>1621 році