Жил 1 мальчик.Родители у него погибли.К нему 1раз кто-то постучался в дверь мальчик открыл дверь, а за дверью стоял клоун он попросил мальчика впустить его мальчику было всего 9 он впустил клоуна в дом.
Мальчик думал зачем к нем зашёл клоун?А клоун вытащил из своего кармана нож.
-Что ты делаеш?!!! спросил мальчик
-Убиваю!!!!Ответил клоун
Мальчик плакал и кричал. Не знал что делать.
И клоун убил мальчика и, смеялся ха-ха-ха-ха-ха.
1.Кроме сказочно-былинного
содержания поэмы, ее язык - свободный, простой, близкий простому народному
языку.
По замыслу поэта Руслан и Людмила» -
героическая поэма, подводящая итоги патриотических настроений 1812 года. В
образе Руслана, хотя еще не совсем полно, намечены черты русского народного
характера, столь ярко проявившиеся в 1812 году: спокойное мужество,
решительность, находчивость и вместе с тем терпение в бедствиях, великодушие к
побежденному врагу, доверчивость
если есть какие то вопросы пишите
Людська душа є дуже унікальна..буває іноді що вона може ранити людину.душа є в кожної людини,тільки треба її знайти в собі.бо без душі людина не вижевелюдина невиж
<span>У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем. Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив", ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю". Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.</span>
<span>Учебная рота кремлевских курсантов шла на фронт(на Москву). Стоял Ноябрь. Рота шла вторые сутки, минуя дороги и обходя притаившиеся селения. Впереди – и уже недалеко – должен быть фронт. Капитан поменят курс направления роты, но сделал это зря, потому что на пути
им встретился спец-отряд НКВД. </span>
<span>"Капитан призывно оглянулся на роту и обнажил пистолет.</span>
<span />– Отставить! – угрожающе крикнул автоматчик, остановившись в нескольких шагах от капитана.
– Я командир спецотряда войск НКВД. Ваши документы, капитан! Подходите! Пистолет убрать.
– Кухню замаскировали?
Майор понял все, но примирения не принял.<span>– Давайте двигайтесь, капитан Рюмин! Туда двигайтесь! – указал он немецким автоматом на запад, и на его губах промелькнула какая-то щупающая душу усмешка." </span>
<span>В дальнейшем выясняеться , что у курсантов нет пулеметов. у курсантов остаются только бутылки с бензином и самозарядные винтовки:</span>
<span>"– Черт возьми! Вооружение?</span>– Самозарядные винтовки, гранаты и бутылки с бензином.– У каждого?..."<span>"</span>
<span>– Разве рота не получит хотя бы несколько пулеметов? – тихо спросил Рюмин, а подполковник сморщил лицо, зажмурился и почти закричал:
– Ничего, капитан! Кроме патронов и кухни, пока ничего!.."</span>
<span>
</span>
<span /><span>кремлевцы выдвинулись километров на шесть вперед и остановились в большой и, видать, когда-то богатой деревне.
Тут был центр ополченской обороны и пролегал противотанковый ров.Позади рва, были всего-навсего дальние подступы к Москве, так называемый четвертый эшелон.
</span>
