Научно-фантастический роман о профессоре Керне, который проводил тайные эксперименты по оживлению чел. головы.
Место действия - Франция, Париж
<span>«Бедные люди» - это повесть о городской нищете, о людях, влачащих по-настоящему жалкое существование. Именно благодаря этому произведению в русской литературе появилось устойчивое выражение «маленький человек» , которое несет в себе тематику многих произведений Чехова, Гоголя и Бунина. Достоевский повествует о жизни людей мелких чинов, которые постоянно голодают, мерзнут и болеют, им приходиться жить в жалких квартирах отдаленных районов и часто занимать в долг. Тема отдельной человеческой личности, крутящейся в водовороте определенных обстоятельств и условий, которыми была ограничена их жизнь в России, раскрыта в романе Достоевского с таким умением и талантом, что сам факт того, что первый роман этого писателя мгновенно сделал его признанным мастером слова, не вызывает шока. Эта тема еще долго будет звучать в произведениях Достоевского, но все же эта история «маленьких людей» представляет собой самый яркий образец этого направления в творчестве Достоевского.</span>
Это произведение "Отговорила роща золотая..." С. А. Есенин. В нём присутствует несколько образов. К примеру, журавли : "...И журавли, печально пролетая..." ; так же присутствует образ лирического героя, на который не однократно указывалось в произведении : "...Стою один...", "...Я полон дум...". Так же, Есенин кратко и ёмко рисует картины осеннего пейзажа : "...роща золотая...", "...С широким месяцем над голубым прудом...", "...<span>среди равнины голой..."</span> . Идея этого произведения заключается в том, что о прошедшем не надо грустить, но не нужно и о нём забывать. Есенин использует эпитеты ("роща золотая", "широкий месяц", "грустные слова"), метафору ("костер рябины"). Также мы найдем очень много примеров олицетворения ("роща отговорила", "конопляник грезит").
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
<span> Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
</span>
Портрет литературного героя -это описание его харатера,жизненой позиции т.е. отношение к миру,к людям....
