Було видно, що їх холодно, навіть можливо вона зголодніла. Мені стало шкода її і я вирішила впустити пташку у дім. Я розуміла, що так просто вона не залетить, адже боїться нас, тому просто відчинила вікно. Але вона таки не залетіла до нас погрітися. Схоже була дуже налякана. Я насипала на пидвіконня трохи зерят з надією, що вона хоча б поїсть, і таки мої сподівання здійснилися. Коли я підійшла до вікна, зернят вже не було.
іменники відповідають на питання "Хто?, Що?". наприклад: дня, грубки, підвіконня, синичка і так далі.
Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.
Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.
Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:
• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;
• акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;
• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;
• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;
• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;
• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;
• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;
• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;
• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.
Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.
-Добрий вечір!Дайте мені.....не знаю,зараз.
-Так ви вже півгодини вибираєте!Мені вже закриватися потрібно....
-Ага,зараз....А це що?
-Соус з бананом і перцем чилі.
-Ні-ні,не хочу.А цей кетчуп-ДСТУ?
-Так,але він гострий.
-Ні,не потрібно.Я хочу.....давайте кілограм яблук.
-Червоних чи зелених?
-Звичайно,червоних!
-З вас 45 гривень.
-Ось,тримайте.Дякую!До побачення!
-До побачення!
(Можете поставить как лучший ответ?)
Пів*яблука[п"івйаблука]-9 букв,10звуків,4склади. Перший і другий-закриті,третій і четвертий-відкриті. Другий-наголошений.
п-приголосний,напівпом*якшений,глухий,літера Пе
і-голосний,ненаголошений
в-приголосн.,дзвінкий, тверд, літер.Ве
й-п
ригол.,дзвінкий,м*який,літер.Йот
а-голосн.,наголош.
б-пригол.,губний,твердий,літер.Бе
л-пригол.,дзвінкий,твердий,літер.еЛ
а-голосний,ненаголошений
к-пригол.,глухий,твердий,літер.Ка
о-голосн.,ненаголошений
1. Будь господарем своєму слову.
2. Добре роби - добре й буде.
3. Не дивись на чоловіка, а на його діло.
4. Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
5. Роби до поту, а їж в охоту!
6. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
7. Зробив діло<span> - </span><span>гуляй сміло.
8. </span>Не кидай слова на вітер.
9. Бійся не чорта, а лихого чоловіка.
10. Нікому не вір, то й ніхто не зрадить.