Сьогодні я хочу розповізти історію про веселий дружній клас. Чому про дружній, тому що учні цього класу справді друзі. Вони підтримують один одного, розвязують разом задачі, не дозволяють, щоб когось обідили і самі нікого не обіжають. Ось це я важаю,правельно, що усі класи мають бути такими,тоді ходити до школи буде набагато приємніше!
Н. Сімсот вісімдесят дев'ять
Р. Семисот вісімдесяти дев'яти
Д. Семистам вісімдесяти дев'яти
З. Сімсот вісімдесят дев'ять
О. Сьомастами вісімдесятьма дев'ятьма
М. Семистах вісімдесяти дев'яти
Привіт, Тарасе!
- І тобі привіт, Даниле!
- Куди це ти прямуєш?
- Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе!
- І де ви з ним гуляєте?
- Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати.
- А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні…
- Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна.
- Чому це?
- Там люди роблять свої ранкові пробіжки!
- Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти?
- Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода.
- Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом!
- З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє?
- Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво!
- Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів!
- Жартуєш! Хай тобі щастить!