Н.в. девятсот шість
р.в.девятисот шести
д.в. девятистам шести
з.в.девятисот шестьох
о.в. девятьмастами шестьома
м.в. на девятистах шестьох
Я дуже люблю осінь! Це така красива пора року! Самотні дуби одягнулися в рум"янець , іноді тихенько скидають своє пожовкле листя. Як ніжно виглядають притихлі берізки серед прив"ялої трави на величезній, просторій галявині. Лише зрідка чутко шурхіт пташок, мабуть, то стрекоче сорока-білобока. А десь у кущах шелестить білочка, напевно збирає щедрий осінній врожай горішок. Горобці літають навкруги і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати. А я гуляю і думаю - яка сонячна і замріяна золота осінь!
Людина вона є суспільною одиницею, соціальною істотою, тим ми і відрізняємося від наших попередників( тварин- та теорією). Так нам може щось не подобатися,щось не сприймаємо, але це ж нормально, у кожного ж нас свое виховання, життя, характер та темперамент врешті- врешт. Але ми повинні бути контрольовані законом, захищені якщо не їм то суспільством, вірити якщо не в Бога, то хоча б в майбутнє)
Узлiсся - [ у з л' i` с:' а] - 7 б,6 зв.
(у) - голосний,ненаголошений
(з) - пригол,дзвiнкий,передньоязиковий
(л') - пригол,м'який,сонорний,передньоязиковий
(`i) - голосний,наголошений
сс - (с:') - пригол,глухий,передньоязиковий
я - (а) - голосний,ненаголошений.
У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру, готує різні страви, виконує дуже багато іншої роботи. Недарма кажуть: “Жіноча робота ніколи не скінчиться”. Це, звісно, правильна думка. Тато — головний у нашій сім’ї — забезпечує нас усім: купує одяг, продукти, постійно працює на різних роботах, аби нам нічого не бракувало.
Я вважаю, шо кожна дитина повинна допомагати своїм батькам тому, що батьки не встигають зробити все, що потрібно. Я допомагаю своїм батькам прати, прибирати в квартирі, поливати квіти, ходити до магазину.
У мене найчудовіші батьки, яким я завжди буду допомагати. Я дуже їх люблю.
Тричі відміряй, а раз відріж (роздум про зміст прислів’я)
Прислів’я дійшли до нас від наших пращурів як дорогоцінний мовний скарб. Вони відтворюють мудрі думки нашого народу, але цю мудрість можуть зрозуміти лише ті, хто поважає рідний край та рідну мову, хто гідний цієї мудрості.
Пригода, про яку я хочу розповісти, сталася влітку. Моя подруга Надя захотіла пошити собі сукню. Взяла великий шмат тканини, ножиці, голку та нитки. Почала шити. Вона була не дуже старанна і хотіла пошити дуже швидко. Ось Надя абияк зняла мірку, швиденько зробила намітки на тканині і вирізала великий шматок. Притулила до себе викрійку і вирішила ще підрізати. Зрізала вона ще з боків, та все на око, як-небудь, бо поспішала, хотілося швидше похизуватися сукнею. Відрізала, зшила, підрубила, а сукня мала.
Прийшла до мене та розповідає:
— Юлю, ти знаєш, я захотіла пошити собі сукню. Я раз поміряла, а потім декілька разів обрізала і трохи не вгадала.
Я посміхнулася:
— Надю, послухай-но, що я тобі скажу. По-перше, все треба робити охайно та старанно і думаючи. Але краще за мене скаже мудре прислів’я: “Тричі відміряй, а раз відріж”. Дотримуйся цієї мудрої думки, і ти пошиєш чудову сукню.
— Так, Юлю, зрозуміла я, що ти хотіла мені сказати. Дякую.
Не я навчала подругу, як шити гарне вбрання, виконувати все точно і охайно. Цьому навчає нас усіх народне мудре прислів’я.
