Моє рідне місто — Харків — дуже багате на пам’ятники, є серед них такі, що присвячені видатній, особі, є встановлені на честь якихось подій або й простих людей. Однак серед величезної кількості монументів найулюбленішим є все ж таки пам’ятник, який кожному харків’янину відомий під назвою Дзеркальний Струмінь. Його називають так через те, що струмінь води, котрий спадає невеличким водоспадом із фонтана, є досить широким і тонким, тому справді нагадує дзеркало.
Мало хто знає, якою була історія цього пам’ятника, але всі ми звикли бачити його навпроти побудованого у 1980-х роках театру опери та балету. Зараз його частіше називають Дзеркальний Струмінь, дехто пам’ятає назву Скляний Струмінь, однак офіційна назва цього фонтана-альтанки при побудові була такою — Пам’ятник Перемоги. Улюблений пам’ятник багатьох харків’ян було споруджено 1947 року. За рік до того на місці його створення було закладено сквер Перемоги. Загальний план як скверу, так і самого фонтана розроблявся групою архітекторів на чолі з В. Коржем. Харківський Дзеркальний Струмінь повторює аналогічну споруду в місті Кисловодськ, що в Росії. До шістдесятиліття пам’ятника було проведено його реконструкцію, після якої фонтан заграв новими барвами.
У сучасному місті Дзеркальний Струмінь є визначним місцем. Сквер навколо нього є дуже мальовничим і затишним, незважаючи на близькість до центральної вулиці міста, тому завжди привертає увагу харків’ян. Багато людей домовляються тут про зустрічі, а закохані про побачення, оскільки пам’ятник розташований у центрі міста. Сюди приїжджають молодята, щоб провести першу в спільному житті фотосесію. Кожна екскурсія для гостей міста також має тут зупинку.
На мій погляд, існує багато прикладів того, як лише один вчинок може зробити людину безсмертною і назавжди залишити її ім’я у пам’яті людства. Такі люди існували і в стародавні часи, і в недалекому минулому, вони є і серед наших сучасників. Одним з найяскравіших прикладів героїчного вчинку, який змінив життя людини і увіковічив її ім’я, може бути перший у світі космонавт Юрій Олексійович Гагарін, ім’я якого знають і пам’ятають у всьому світі. Ю. О. Гагарін став втіленням безстрашності радянського народу, який у ті часи являв собою міцну сім’ю представників різних національностей. Він був славним сином своєї Батьківщини, людиною, яка виявила сміливість підкорити небо, людиною, подвиг якої підкорила усю нашу планету, а усмішка якої стала відомою у самих віддалених куточках миру.Дата 12 квітня 1961 року назавжди увійшла у історію людства і кожному добре відомо, що в цей день до космосу піднялась перша ракета, яка несла в собі людину, людину з великої букви – Юрія Гагаріна. Весняним ранком потужній носій вивів на орбіту перший в історії людства космічний корабель. На борту «Сходу» знаходився перший космонавт – землянин, громадянин Радянського Союзу Ю. О. Гагарін. Мабуть, його перші слова: «Поїхали», а потім «Політ проходить нормально. Бачу обрій Землі. Такий гарний ореол!» люди будуть пам’ятати ще багато століть.Дитинство звичайного селянського хлопця Юри Гагаріна проходило на Смоленщині в селі Клушино. З малих років хлопчик був допитливим і надзвичайно рухливим. Наслідуючи таланти батька, який серед селян вважався майстром на всі руки, Юрко дуже полюбив майструвати іграшкові літаки. Та дуже скоро у мирне дитинство майбутнього героя увірвалася війна, жахи якої хлопець відчув на собі. Смоленщина була окупована німцями у перші дні війни і загарбники, які прийшли до рідного села Ю. Гагаріна, вигнали родину хлопця з хати. Весь час, доки фашисти перебували у селі, йому разом з батьками, сестрою і братом довелося жити у землянці. Після визволення і закінчення війни родина Гагаріних переїхала в невелике російське містечко Гжатськ, яке потім було пер іменоване за ім’ям першого космонавта.Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять років, Ю. Гагарін вступив до ремісничого училища в Люберцях, що на Підмосков’ї. Після училища хлопець деякий час працював у ливарному цеху, а потім пішов навчатися у Саратовський індустріальний технікум. В той же час майбутній льотчик і космонавт втупив до аероклубу. Саме тому з Саратовом у Ю. Гагаріна буле пов’язане почуття нестримної тяги в небо і прагнення до польотів.Після занять у аероклубі Саратова, який став першою сторінкою небесної біографії Ю. Гагаріна, захоплення льотною справою привело його в Оренбурзьке військове авіаційне училище. Після закінчення Юрій Олексійович служив у авіації і був пілотом червонозоряних надзвукових літаків, охороняючи північні рубежі Радянського Союзу.Майбутній космонавт вже з дитинства був рішучім, сміливим і спритним. А ще він був турботливим і веселим, рідко сердився і не любив сварок, а частіше усього в таких випадках сміхом і жартом усіх мирив.У 1960 році Юрій Гагарін почав підготовку до польоту у космос і переїхав до Центру підготовки космонавтів. Він завзято і самовіддано працював, віддавав справі усі свої сили і відрізнявся надзвичайною витримкою. Юрій Олексійович був відмінно підготовлений фізично і морально, відрізнявся уважністю до своїх товаришів. Допомагав їм, чим міг, а друзі, в свою чергу, відплачували йому тим же. Кожен з групи підготовки горів бажанням першим полетіти у космос, але коли стало питання про вибір кандидатури, майже одноголосно був обраний Юрій Гагарін.12 квітня 1961 року під час старту увесь світ почув тепер добре відоме «Поїхали!». Юрій Гагарін за 108 хвилин зробив на кораблі повний оберт навколо Землі і вдало приземлився серед степів Казахстану. Цим польотом почалася світова космічна ера, а політ радянського льотчика увійшов до історії людства як одна з найвидатніших подій двадцятого століття. Радості наших співвітчизників не було краю, та й і в інших країнах Ю. Гагаріна приймали як героя. Сміливість космонавта була відзначена званням Героя Радянського Союзу, яке було присвоєно Юрію Олексійовичу майже одразу. Після польоту Ю. О. Гагарін відвідав багато країн світу. Опинившись у центрі уваги, він підкорював звичайних людей розумом, простотою, і, звичайно ж, своєю чарівною посмішкою.<span>Проклавши дорогу в космос іншим, перший космонавт від душі радів успіхам своїх товаришів, мріяв про наступні польоти, готувався до них, з успіхом закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського. Але на жаль, трагічний випадок під час тренувального польоту на реактивному літаку обірвав його таке коротке і таке яскраве життя. Але слід від нього залишився назавжди – і в космосі, і на Землі. Ю. О. Гагарін став безсмертним і навіки залишився у пам’яті людей.</span>
<em><span>За Володимира і за його сина Ярослава держава Київська була найсильніша й найелавніша.<em><span>Летіла зозуля з поля на долину, та й сіла кувати на мою калину.</span></em></span></em>
<em><span><em><span><em><span>Життя не має ціни, але воля дорожча за життя.<em><span>Труднощі мучать, зате розуму учать.</span></em></span></em></span></em></span></em>
<em><span><em><span><em><span><em><span><em><span>Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови.</span></em></span></em></span></em></span></em></span></em>