-Привіт!-сказав Дмитрик(можеш підставити своє ім*я) -Привіт,друже!-відповів Олег. -Як школа? -Поведінка однокласників незадовільна ,- промовив Олег. -Чому?Все настільки погано?-запитав Дмитро. -Звісно,я б дарма цього не говорив.Дівчатка заздрять одне одному,хлопці злі. -Можливо,у них є позитивні риси,давай знайдемо у них щось хороше. -Добре,-хоробро відповів Олег. -У вас у класі панує щедрість,доброта? -Звичайно,кожен пригощає,-впевнено сказав Олег. -От,бачиш все не так тяжко.Ви довіряєте одне одному?-запитав Дмитро. -Безперечно,у хлопців і дівчат свої секрети.Ми бережемо їх. -Ви збираєте кошти або матеріальні речі на благодійні акції? -Так! -Це ще одна позитивна риса характеру-милосердя,добродушність,пояснив Дмитро. -Коли хтось впав,поранився або ж засмутився за оцінку-ми завжди допомагаємо,і морпльно й фізично. -Це взаємодопомога. -Одного
разу ми з класом поїхали на виставку картин.Затримався автобус,але всі
чекали.Потім,ніхто навіть слова не промовив:,,Чому ж так довго?"-сказав
Олег. -Це витримка й порядність.<span>Тут все зрозуміло. Таку якість характеру не отримаєш у спадок. Її в людині батькам треба виховувати власним прикладом. </span>-Оптимізм теж ,як риса характеру?-запитав Олег. -Безумовно.<span>Люди, які ніколи не сумують і радуються кожному дню. На них хочеться рівнятися і бути такими, як вони,-сказав Дмитро </span>-Оленка образилась на мене й не пробачила,але за декілька днів захотіла знову дружити.Вона правильно вчинила? -Без сумніву,що правильно.Потрібно вміти пробачати. -А що ж таке альтруїзм?Це негативна риса?-сказав Олег. -Ні!<span>Це
повний антипод егоїзму. Егоїсту ніколи не зрозуміти альтруїста, а ось
альтруїст зрозуміє, вислухає, простить і навіть допоможе. </span>-Зрозуміло!Все таки мої однокласники мужні,можуть підтримати,доброзичливі,щедрі,кмітливі,розумні й взаємоповажні. -Які б вони не були,вони все одно хороші,-переконав Дмитро. -Давай прощатись,бо вже четверта година.Потрібно поквапитись,-промовив Олег. -Бувай!Зустрінемось завтра. -Бувай!
Ассала Момакалакум, как дела? Спасибо, ребята, слава богу! Мой сын очень прост и прост, не отрицайте этого персонажа! Папа, да, хороший парень не из плохого парня, честно говоря, - сказала мама. Мальчик, ты прав! Просто бойтесь! Парень необычен. И ваши слова верны. Да, отец, это воспитание моей матери. Хорошо образованный человек видит лучше, чем жизнь, ребенок. Благодарю вас, папа.
Рідна мова, мова (яка?) рідна. мова головне рідна залежне любов до чаю, любов (до чого?) до чаю. любов головне чаю залежне голосно говорити, говорити (як?) голосно. говорити головне голосно залежне. вичення мови, вивчення(чого?) мова, вивчення головне мови залежне любити літо, любити (що?) літо, любити головне літо залежне усміхатися Оленці, усміхатися (кому?) Оленці, усміхатися головне Оленці залежне маленьке кошення, кошення (яке?) маленьке, кошення головне маленьке залежне співати Кожного дня, співати(коли?) кожного дня співати головне кожного дня залежне
Якось увечері йду від знайомих лісом. Тиша навколо. Тільки рипучий пісок. Стежку листям притрусило. Не бачу її. Страшно, що можу збитися. Казали ж мені: "Чого вирушаєш проти ночі?" Думаю собі отак, і раптом - рвонуло з-під ніг, не знаю що саме. Аж стало холодно від страху. Зупинився як укопаний. Дивлюся. Заєць. Тільки курява.
Односкладні речення - речення, у яких є тільки або підмет, або присудок. Текст з двоскладними реченнями кращий, тому що так легше зрозуміти зміст твору.
У літню пору вийдеш в поле а там степ повен квітами,сріблястими травами,шепочуть багряні гаї. Ясен вечір літнього дня заликає до прогулянки. Степ повен духмяними барвами літнього сонечка. Ми йшли удвох і побачили як засіяла зіронька вечірняя. На полі біля нашого села росте зеленеє жито. Маруся та Іван залишилися удома і настала та довгожданна мила годинонька.
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини.