Коли я допомагала татові, він попросив мене подати йому обценьки.
а там,як виявилось,вирвані аркуші з моїм твором.Моєму печальному розчаруванню не було меж.Вчителю я нічого не сказала.Мовчки закрила зошит і сказала,ще не виконала домашнє завдання.Отримала двійку.Довго думала,хто ж це міг зробити.Чомусь здавалося,що це однокласники так невдало пожартували.Прийшла додому похнюплена.Менший братик підбіг і дав мені цукерку.Це мене здивувало,адже раніше таких приступів доброти за малим не помічала.І тут таке зізнання....Вчора,граючись,він випадково вирвав листки із зошита і таким способом хотів вибачитися за скоєне.
Ось так)
1.третій рядок,2.Другий рядок вбік,3.перше
"Он байстря несе покритка на базар" ("Якби тобы довелося")"Не плач, мамо, не розплітай мої довгі коси- посічуться..." ("Княжна")"Катерино! Не та я вже стала: зледащіла, нездужаю і на ноги встати.Тяжко, Катре, помирати в чужій теплій хаті!" ("Наймичка")"Ні, я не кину, а тільки поїду недалеко . А на той рік я до вас приїду з старостами- за тобою та за рушниками... Чи подаєш?" ("Невольник")
Самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаку предмета чи дії, кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?який?, чий?, скільки?, як?, куди?, коли?, де? тощо.