-•-=•
• голосна -приголосна =м'яка приголосна
Славетна київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи
Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і
першою чудотворною іконою на Русі.
Святий Миколай (Микола)
Чудотворець, архієпископ Мірлікійський (IV ст.), котрий уславився ще за
життя даром чудотворіння та щедрою допомогою знедоленим, користувався на
Русі, а згодом в Україні, винятковою популярністю і пошаною, набуваючи
статусу національного народного святого. Глибинні джерела цього
всенародного шанування пов'язані з діяльністю князя Володимира -
хрестителя Русі і Десятинною церквою. Тому саме в Києві формувався,
уславлювався та звідси розповсюджувався культ святителя. В столиці Русі
було встановлено суто Київське руське свято на честь перенесення його
мощів у 1087р. з міста Міри в Малій Азії до Італійського міста Барі. На
київському терені народжувались місцеві легенди про чудеса св. Миколая
як апокрифічні, так і ті, що увійшли до канонічної житійної літератури.
Особливою популярністю користувалось „Чудо про немовля в Києві", що
датується дослідниками не пізніше 1091 року. Легенда розповідає про
подружжя, яке відправилось на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і
Гліба на день їх пам'яті. Повертались вони до Києва по Дніпру в човні. В
дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки
дитини звернулись до св. Миколая, „велику віру до нього маючи", з
проханням про допомогу. І справді, наступного ранку дитина була знайдена
неушкодженою
на зачинених зовні полатях Софії Київської під іконою св. Миколая: "...дитя лежаще мокро перед образом св. Николая".
Відтоді ця ікона одержала назву Миколи Мокрого. Містилась вона на хорах
Софійського собору в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від
царських врат, займаючи місце храмового образу.
Професор А.Прахов,
який досліджував ікону у 1882 р. напередодні реставрації, датував її X
сторіччям. Тогочасні дослідники, як і А.Прахов, вважали, що ікона мала
візантійське походження і була сучасною хрещенню Русі за Володимира.
У 20-ті роки ікона Миколи Мокрого була ще раз реставрована фахівцями
реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного Містечка і знову
розміщена в Софійському соборі. З цього приводу М.Макаренко писав: "...в
дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий
мистецький твір, найвидатніший із зразків т.зв. станкового малярства,
який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII
віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і
художнім своїм виконанням. ... Належить вона не пізніше як XIV століттю,
а можливо і ранішій добі"
Стєкалов, Тєрьохін, Пилюгін, Мєзєнцєв, Найдьонов
Осінь.Це пора,яка зачаровує всіх без вийнятку.З приходом осені,все навкруги стає неописуємо красивим.Яскраві кольори лісу,не дозволяють відвести від себе погляд.
Паралельно з тим що осінь заворожує нас своєю красою,вона заставляє нас сумувати.Чомусь саме,коли наступає осінь,невільно приходить сум,сум за літом,за птахами,які вже відлітаютьсь,осінь заставляє нас задумуватись над життям,над майбутнім.
Не можна не згадати про останні пісні птахів,які от от відлетять.Їх пісні врізаються в саме серце.
Чомусь літом люди не замічають тепла сонця,а от осеню ми дуже чутливі до промінчиків сонця,ми насолоджуємось кожним із них сповна.
Осінню прекрасні навіть дощі,вони наче не готові попрощатись з природою.
<span>Я можу сказати,що осінб особливо мені рідна,вона заворожує моє серце повністю.Тому я буду дуже сумувати за нею .</span>
Свято для найдорожчих людей на світі.
Напередодні 8-го березня в школі №13 відбулось свято з нагоди Міжнародного жіночого дня. Учні 6-Д та 7-А класів самостійно підготували насичену й цікаву програму заходу. Хлопчачий гурт під назвою "Дзвонярі" віртуозно зіграли три чудові ліричні композиції з кобзарськими лейтмотивами. А дівчата співали народні пісні про матерів - найдорожчих людей на світі. Кульмінацією свята стало театралізоване дійство за участю учнів обох класів за написаним ними самими сценарієм. Вистава була присвячена жінкам-вчителям і знайшла щирий теплий відгук в серцях наших педагогів.
<span>"Ми щасливі, що можемо так висловити свою повагу і любов до наших мам, бабусь і вчительок! " - поділилась враженнями від свята одна з його учасниць й головна постановниця - учениця 7-А класу Ганна Герман. Вона додала, що 8-ме березня - це добра нагода взяти на себе частину жіночих щоденних зобов"язань. Однак добре було б, щоб наша допомога дорослим не обмежувалась лише святами, - підкреслила дівчинка. </span>